Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і орден Фенікса

а Белатриса Лестранж кинулася за ним. Гаррі мчав залою з одною-єдиною думкою - відвести смертежерів якнайдалі від друзів.

Здається, йому це вдалося. Смертежери рвонули за ним, перекидаючи стільці й столи, але заклясти його не наважувалися - боялися знищити пророцтво. Гаррі кинувся в єдині відчинені двері, крізь які забігли смертежери. На бігу благав Невіла залишитися з Роном і якось допомогти йому звільнитися. Влетів у наступну залу й відчув, що підлога під ногами зникла...

Він котився вниз крутими кам'яними сходами, підскакуючи на кожному ряду, аж доки гупнувся спиною просто в западину, де на підвищенні височіла кам'яна арка. Йому забило дух. Уся зала аж дзвеніла від смертежерського реготу. Підвів голову й побачив, що до нього спускається та п'ятірка, що була в залі Мозку. Ще стільки ж смертежерів з'явилося з інших дверей. Вони стрибали з лави на лаву, теж насуваючись на нього. Гаррі схопився, хоч ноги страшенно тремтіли й ледве тримали тіло. Пророцтво в лівій руці, на диво, залишилося неушкоджене. А правою він міцно стискав чарівну паличку. Позадкував, озираючись і намагаючись не випустити з поля зору жодного смертежера. Наштовхнувся на щось тверде - то було підвищення з аркою. Не озираючись, виліз на нього.

Смертежери зупинилися і втупились у Гаррі. Дехто був задиханий не менше за нього. Один страшенно кривавив. Дологов, позбувшись закляття-тілов'язу, криво посміхався. Його чарівна паличка цілила Гаррі прямо в лице.

- Усе, Поттере, ти програв, - ліниво проказав Луціус Мелфой, знімаючи маску, - тому віддай мені пророцтво як чемний хлопчик.

- Нехай... нехай вони всі заберуться, і я віддам його вам! - розпачливо вигукнув Гаррі.

Кілька смертежерів зареготали.

- Поттере, ти не в тому стані, щоб торгуватися, - бліде Мелфоєве лице аж розчервонілося від задоволення. -Ти ж бачиш, нас десятеро, а ти сам... Дамблдор не навчив тебе рахувати?

- 'Ін не 'ам! - пролунав угорі голос. - 'Ше є я!

Гаррі похололо в грудях. Невіл спускався кам'яними лавами, стискаючи тремтячою рукою Герміонину чарівну паличку.

- Невіле... не треба... вертайся до Рона...

- ЗА'ЛЯКТУС! - закричав Невіл, цілячись по черзі у смертежерів. - ЗА'ЛЯКТУС! ЗА'ЛЯ...

Один з найкремезніших смертежерів схопив Невіла за поперек і притис йому руки до боків. Невіл звивався й борсався, а смертежери реготали.

- Це, здається, Лонґботом? - глузливо посміхнувся Луціус Мелфой. - Твоя баба вже звикла втрачати родичів заради нашої справи... твоя смерть її особливо й не засмутить.

- Лонґботом? - перепитала Белатриса, і лиха посмішка освітила її кістляве лице. - Я мала приємність знати твоїх батьків.

- НІЧОГО 'И НЕ МА'А! - заревів Невіл і так несамовито почав видиратися зі смертежерових рук, що хтось інший крикнув:

- Та приголомште його!

- Ні-ні-ні, - заперечила Белатриса. Вона була в захваті, аж засвітилася від збудження, зиркаючи то на Гаррі, то знову на Невіла. - Давайте поглянемо, скільки протримається Лонґботом, перш ніж здуріє, як і його батьки... хіба що Поттер вирішить віддати нам пророцтво.

- НЕ 'ІД'АВАЙ! - ревів Невіл, що наче сам не свій борсався й звивався, поки на нього насувалася Белатриса з піднятою чарівною паличкою. - НЕ 'ІД'АВАЙ ЇМ, 'АРРІ!

Белатриса націлилася чарівною паличкою. - Круціо!

Невіл закричав, його ноги підсмикнулися до грудей, відірвавшись на якусь мить від підлоги. Він упав, смикаючись і волаючи від болю.

- Це ще тільки квіточки! - знову підняла чарівну паличку Белатриса, а Невіл перестав кричати і лише скімлив біля її ніг. Белатриса озирнулася на Гаррі. - Отож, Поттере, або віддавай нам пророцтво, або твій дружок помре в нестерпних муках!

Гаррі довго не роздумував. Не мав іншого вибору. Куля з пророцтвом була аж гаряча від його руки, коли він простяг її перед собою. Мелфой кинувся до Гаррі.

І тут угорі рвучко відчинилося ще двоє дверей, і до зали ввірвалося п'ятеро: Сіріус, Люпин, Муді, Тонкс і Кінґслі.

Мелфой озирнувся, підняв чарівну паличку, але Тонкс уже вистрілила в нього приголомшливим закляттям. Гаррі навіть не дивився, чи воно влучило, бо негайно зістрибнув з підвищення. Увагу смертежерів відвернула поява членів Ордену, які обстрілювали їх закляттями, перестрибуючи сходинки і збігаючи в заглибину. У цій метушні серед спалахів світла Гаррі побачив, як відповзає вбік Невіл. Сам ухилився від чергового червоного струменя й кинувся додолу, щоб допомогти Невілу.

- Як ти? - крикнув Гаррі, а над головами просвистіло ще одне закляття.

- 'Ормально, - відповів Невіл, намагаючись устати.

- А Рон?

- 'Умаю, шо 'еж... 'ін бився з 'озком, коли я 'ішов...

Прямо між ними раптом вибухнула кам'яна підлога. Закляття влучило туди, де щойно лежав Невіл. Хлопці відповзли від вирви, аж тут невідомо звідки виринула масивна рука, схопила Гаррі за шию й підтягла вгору - він торкався підлоги лише кінчиками пальців.

- Віддай, - прогарчав на вухо чийсь голос, - віддай мені пророцтво...

Той чоловік так міцно стискав горло, що Гаррі не міг дихати. Побачив крізь сльози Сіріуса, що бився зі смертежером метри за три від нього. Кінґслі боровся відразу проти двох. Тонкс, яка встигла добігти до середніх ярусів, обстрілювала закляттями Белатрису... Ніхто не бачив, що Гаррі помирає. Спрямував чарівну паличку чоловікові в бік, але не міг промовити закляття... А вільна чоловікова рука вже тяглася до долоні, в якій Гаррі стискав пророцтво...

- А-А-А!

Хтозна звідки з'явився Невіл. Він не міг нормально проказати закляття, тому щосили штрикнув Герміониною паличкою в смертежерову маску, в щілину для очей. Чоловік завив од болю і відпустив Гаррі, що миттю обернувся до нього й видихнув:

- ЗАКЛЯКТУС!

Смертежер упав на спину, маска сповзла з його лиця. Це був Макнейр, той, що мав стати катом Бакбика. Око в Макнейра розпухло й надилося кров'ю.

- Дякую! - гукнув Гаррі Невілу, відштовхуючи його набік, бо на них ледь не наштовхнувся Сіріус, який так люто бився зі смертежером, що їхні чарівні палички зливалися в суцільні смуги. Тут Гарріна нога натрапила на щось кругле й тверде, і він послизнувся. На якусь мить йому здалося, що це впало пророцтво, але потім побачив - по підлозі котиться магічне Дикозорове око.

Власник ока лежав на боці з закривавленою головою, а його суперник насувався на Гаррі й Невіла. Це був Дологов. Його довге бліде обличчя судомилося дикою радістю.

- Таранталеґра! - закричав він, махнувши чарівною паличкою на Невіла. Невілові ноги негайно почали вибивати якусь оскаженілу чечітку, від чого хлопець утратив рівновагу і знов упав на