Анні Кос - Місце під зорями, Анні Кос

— Ти торкався її? — повторив імператор, підходячи ближче.

— Так, — простогнав Сіф. — Згляньтеся, благаю!

— Ти жадав її?

— Так! — голос Йонни зірвався на тонкий вереск.

— І взяв би її?

— Так!

Імператор, схоже, не здивувався такій відповіді, але полум'я згасло, являючи на загальний огляд те, що стало з руками людини. Арселія ледь трималася на ногах — запах горілої плоті, вигляд пухирів і місцями обвугленої шкіри майже позбавив її свідомості. Вона відсахнулася і кинулася до вікна, щоб вдихнути свіжого повітря. 

Сіф Йонна осів на підлогу і заскиглив, наче побитий пес, несила вичавити з себе щось зв'язне. 

— Чесність завжди має привабливіший вигляд, ніж брехня. І заслуговує на поблажливість. Але ти сам сказав: той, хто збрехав одного разу, збреше знову. 

Сабір дивився на свого колись найвірнішого помічника без жодної краплі жалю.

— Ти давно здогадався про демонів й те, що вони не дадуть мені спокій, вірно? Спостерігав, чекав свого часу. А я підпустив тебе занадто близько, дозволив скуштувати влади й безкарності. Насправді ти зробив абсолютно правильні висновки, можеш пишатися собою. Лише трохи поквапився, варто було почекати кілька місяців — і ти отримав би все: владу, титул, бажану жінку, — він схилився над Сіфом. — Але знаєш, що відрізняє хорошого правителя від поганого? Вміння тримати себе і свої бажання в шорах роками, якщо не десятиліттями. Ти хочеш жити? Скажи мені, пане голово таємної служби.

— Я хочу жити, мій пане. Моє життя — служіння вам. Усе, що я робив, було заради імперії та у ваших інтересах. І, якщо я помилився, то благаю дати мені шанс все виправити. 

— Вже даю. Скажи мені, ти спіймав змовників? Допитав їх? 

Арселія завмерла, побоюючись почути найстрашніше.

— Ні, пане. Вони встигли піти, хтось попередив їх.

— Це — ще один промах. Ти занадто захопився собою і програв навіть у такій малості, Сіфе. Ти мені більше не потрібен. Охороно! — крикнув він.

До кімнати увійшла варта, за нею в нерішучості тупцювали секретарі та слуги.

— Цю людину, — Сабір недбалим кивком голови вказав на Сіфа Йонну, що скорчився на підлозі, — під замок. Я звинувачую його у зраді, зазіханні на честь ясновельможної пані Арселії, у замаху на моє життя і владу, а також у злочинній бездіяльності щодо ворогів імперії. Свою провину він уже визнав, залишилося тільки записати свідчення. Упевнений, складнощів із цим не виникне, але дозволяю будь-які способи ведення допиту. Розгляду справи не буде. Я позбавляю цього чоловіка всіх звань, а також привілеїв, супутніх високому становищу. Через сім днів його стратять на площі: спалять живцем, як простолюдина, а попіл розвіють без поховання, — він повернувся до одного з секретарів. — Наказ має бути готовий до кінця дня. Усе зрозуміло?

Той мовчки вклонився. Сабір розвернувся до начальника варти:

— Виведіть бранця, не бажаю його більше бачити. Крім того, підготуйте два контурси, виберіть найшвидших воїнів. Їм потрібно виступити негайно, — він підійшов до столу, вийняв аркуш паперу, щось квапливо написав, поставив розмашистий підпис. — Нехай забезпечать безпеку сім'ї, що живе в цьому будинку. Усіх людей Сіфа Йонни, які спробують чинити опір, вбити на місці.