Герман Мелвілл - Мобі Дік, Герман Мелвілл

- Натяк на Луї-Наполеона, тодішнього президента Франції, згодом імператора Наполеона III.

55 - «Федон» - назва одного з діалогів Платона.

56 - Баудіч Натанієль - автор відомого американського підручника з навігації, вперше виданого 1802 року.

57 - Перефразовані рядки з поеми Байрона «Мандри Чайльд-Гарольда». Пісня IV.

58 - Кранмер Томас (1489-1556) - один з провідних діячів релігійної реформації в Англії, спалений на вогнищі під час реставрації католицизму.

59 - Французький філософ і вчений Рене Декарт (1596-1650) уявляв собі механічний рух матерії у вигляді вирів.

60 - Корона візантійського імператора Константина, що нею коронувались на ломбардський королівський трон імператори Священної Римської імперії. Нібито містила в собі залізний цвях із хреста, на якому був розіп’ятий Ісус. Останнім нею коронувався 1838 року австрійський цісар Фердінанд I, схильний, як і Ахав, до нападів божевілля.

61 - «Глухий» - Джем Берк, «Бердіго» - Вільям Томпсон - відомі англійські боксери тих часів.

62 - Мелвілл поєднує в одному слові «деміурга» - бога-творця філософії Платона, і Демогоргона - божество античної міфології.

63 - Північно-Західний прохід - гаданий морський шлях з Атлантичного океану в Тихий уздовж північних узбереж Американського континенту.

64 - Офіти - близькосхідна секта гностиків у II сторіччі н. е., яка протиставила злого старозавітного «бога-творця» новозавітному «богові-отцеві» і вшановувала біблійного змія-спокусника за те, що він, усупереч Єгові, наділив Адама і Єву знаннями.

65 - Клюнійський палац - знаменитий готичний палац XV ст. в Парижі, тепер музей; збудований на рештках стародавніх римських терм.

66 - Щодо полярного ведмедя, то той, хто побажає дослідити цей предмет ще глибше, міг би заперечити, що не сама білість, окремо взята, так підкреслює нестерпну потворність цієї звірюки; бо при глибшому аналізі можна виснувати, ніби ця надзвичайна потворність виникає тільки з тієї обставини, що безтямна кровожерність цієї тварюки постає перед нами вбраною в рунонеземної невинності й любові; і, зводячи докупи в нашій свідомості двоє таких протилежних почувань, полярний ведмідь жахає нас саме цим неприродним контрастом. Та навіть коли погодитися з цим міркуванням, то однаково: якби не білість, не було б і отієї надзвичайної страхітності.

Що ж до білої акули, то біла слизька примарність цієї потвори, коли спостерігати її в звичайному для неї лінивому спокої, дивним чином відповідає щойно згаданій властивості полярного звіра. Ця особливість дуже влучно уловлена французами в назві, якої вони надали цій рибі. Римсько-католицька заупокійна відправапочинається словами «Requiem aeternam» («Вічний спокій»), і тому слово «реквієм» стало назвою самої відправи, та й будь-якої похоронної музики. Отож, натякаючи на білий, безмовний спокій смерті, що таїться в цій акулі, і на вкрадливу смертоносність її звичок, французи й називають її «requin». (Прим. автора).

67 - Кольрідж Самюель Тейлор (1772-1834) - англійський поет-романтик, автор знаменитої «Поеми про старого моряка», в якій він змалював альбатроса.

68 - Я пам’ятаю, як уперше в житті побачив альбатроса. Це було під час одного тривалого шторму у водах, суміжних з антарктичними морями. Звільнившися з передобідньої вахти в трюмі, я піднявся на сповиту в туман палубу і там побачив кинуте на ляду головного люка якесь царствене пернате створіння: незаплямлено біле, з гордим гачкуватим римським дзьобом. Час від часу воно розгортало величезні крила архангела, немов хотіло обняти ними якийсь священний ковчег. Тіло його стрясав дивний трепет і дрож. Хоча зовсім не зранене, воно скрикувало, немов дух короля, охоплений нестерпною, нелюдською мукою. Мені здавалось, наче крізь його дивні, невимовно виразисті очі я заглядаю в таємниці, владні над самим богом. Я схилився перед ним, як Авраам перед ангелами,- таке біле було те створіння, такий широкий розмах його крил; і в тих одвіку безлюдних, вигнанницьких водах я вмить забув жалюгідні, викривлені спогади про давні звички, про міське життя. Я довго дивився на те пернате чудо. Не можу й висловити все, що промайнуло тоді в моїй голові. Та врешті я прокинувся з того остовпіння, обернувся до одного з матросів і спитав, що це за птах. «Це гоні»,- відповів матрос. Гоні! Я ніколи доти не чув цієї назви. Чи можливо, щоб таке чудовне створіння було зовсім невідоме жителям суходолу? Ні, ніяк! Аж згодом я довідався, що «гоні» - це поширена серед моряків назва альбатроса. Отже, ніяким чином пристрасна Кольріджева поема не могла навіяти того містичного трепету, що охопив мене, коли я побачив птаха на палубі. Адже тоді я ще й поеми не читав, та й взагалі не знав, що переді мною - альбатрос. Та цією згадкою я, хоч і непрямо, додаю ще трохи яскравого блиску славі прекрасної поеми і прекрасного поета.

Отже, я запевняю, що в чудесній фізичній білості птаха головним чином і таїться загадка його чару, і цю істину ще виразніше доводить той факт, що існують птахи, яких через мовну похибку називають «сірими альбатросами»; їх я бачив дуже часто, але ніколи вони не викликали в мене таких почуттів, як отой антарктичний птах.

Але як же спіймали те дивовижне створіння? Не викажіть мене, і я вам відкрию: зрадливим гачком і шворкою, коли воно відпочивало на хвилях. Урешті капітан зробив з нього гінця: надівши йому шкіряний нашийничок, на якому записали нашу довготу та широту і годину за корабельним часом, відпустив його на волю. Але я певен, що той шкіряний лист, призначений для людей, попав на небо, коли білий птах знявся ввись, щоб приєднатися до херувимів з молитовно складеними крильми. (Прим. автора).

69 - Фруассар Жан - французький історик і поет XIV сторіччя.

70 - Білі Каптури - народна партія в Генті, що 1381 року підняла повстання проти графа Фландрського.