Стівен Кінг - Необхідні речі

скалки вважайте, ця лавка тут ще від царя Гороха. А тепер гляньте отуди. Ні, трохи правіше. Будівля із замиленими вікнами. Колись то була контора Сема Піблза. Продавець нерухомості, і до холєри добрий продавець. А тоді він одружився з Наомі Гіґґінс із містечка біля Провербії, і вони виїхали, як і всі молоді останнім часом.

Той його офіс більше року порожнім простояв – економіка тут прогнила, відколи все те на Близькому Сході почалось, – але тепер нарешті хтось туди заїхав. Про це вже багато говорили. І я вам розкажу. Але ж знаєте, як то: у таких містечках, як Джанкшн-Сіті, де рік за роком не особливо щось міняється, відкриття нового магазину – завжди немаленька новина. Уже скоро, з того, що я бачу. Останні робітники спакували свої інструменти й виїхали ще минулої п’ятниці. А тепер думаю, що…

Хто?

А, вона! То наша Ірма Скіллінз. Раніше була директоркою школи тут у нас – перша жінка-директорка з цього боку штату, з того, що я чув. Пішла на пенсію два роки тому та й, здається, зав’язала не лише зі школою, а й зі всім можливим: «Східною зорею»[170], «Доньками американської революції»[171], театральним гуртком Джанкшн-Сіті. Навіть церковний хор покинула, наскільки я зрозумів. Думаю, частково через гостець – у неї з тих, паршивих. Бачите, як спирається на палицю? Як людина таке має, то, певно, робитиме що завгодно, лиш би трохи попустило.

А ви на це гляньте! Прийшла роздивлятися нову крамницю зблизька, правда? Ні, ну а що? Може, й стара, та не в домовині, жодною мірою. Та й знаєте, як то кажуть: все знати будеш, то й постарієш, а як потішишся, то й помолодієш.

Чи мені видно букви на вивісці? Та ще й як! Два роки тому виписали мені окуляри, але то тільки для близі. Дальній зір у мене добрий, як ніколи. Зверху пише «НЕВДОВЗІ ВІДКРИТТЯ», а нижче «ПОЧУТІ МОЛИТВИ, ЗОВСІМ НОВИЙ ВИД КРАМНИЦІ». І остання лінійка, секунду, дрібнішим шрифтом, в останній лінійці пишеться: «Ви не повірите власним очам!» Але я, певно, таки повірю. У Екклезіяста сказано, що нема нічого нового під сонцем, і я, в принципі, так само кажу. Але Ірма ще повернеться. У будь-якому разі захоче гарненько роздивитися, хто ж то вирішив почепити такий яскраво-червонющий навіс над старою конторою Сема Піблза!

Я б і сам зазирнув. Думаю, всі в місті зайдуть ще до того, як усе буде сказано й зроблено.

Цікава назва, правда? «Почуті молитви». Стає цікаво, а що ж там продають.

Ну а що, з такою назвою там будь-що може бути.

Що завгодно.

24 жовтня 1988 р.

28 січня 1991 р.

Примітки

1

Переклад Ярослави Стріхи. (Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше.)

2

Tophet – місцевість на півдні Єрусалима, у долині Гінном, де приносили в жертву дітей для бога Молоха.

3

Knights of Columbus – найбільша у світі братська католицька організація, заснована 1882 року.

4

Daughters of Isabella – духовна, соціальна й благодійна організація, заснована 1897 року як жіноча гілка «Лицарів Колумба».

5

Steamboat Willie (1928) – перший мультфільм, створений Волтом Діснеєм, у якому був персонаж Мікі-Маус.

6

Peyton Place (1957) – американська драма, дія якої відбувається в невеликому однойменному містечку в Новій Англії, в якому за тихим і мирним фасадом ховаються скандали, вбивства, самогубства й інцест.

7

Carter’s Little Liver Pills – патентовані ліки, розроблені Семюелом Дж. Картером, які продавала компанія Carter Products. Аж до 1960-х років препарат був дуже популярним і розрекламованим, що й призвело до появи вищевказаного вислову.

8

Популярні в США 1960—1970-х років прикраси, виготовлені з термочутливих кристалів, які начебто змінюють колір відповідно до змін настрою людини, що їх носить, хоча насправді таким чином просто реагують на зміну температури.

9

Rock-Ola – марка музичних автоматів.

10

Princess telephone – телефон, створений компанією Bell System у 1959 році, призначений для зручного використання в спальнях і в нічний час (мав освітлення клавіш або диска). Модель рекламувалася як створена для жінок, звідки й пішла саме така назва.

11

Devil Dogs – шоколадні батончики з молочною начинкою компанії Drake’s Cakes.

12

Norman Bates – персонаж роману «Психо» (1959) Роберта Блока, а також однойменного фільму (1960) Альфреда Гічкока.

13

Masterpiece Theatre (з 1971 р.) – американський телесеріал-антологія, в якому показували адаптації романів і біографій, а також оригінальні теледрами.

14

Cheers (1982–1993) – популярний американський ситком, у якому компанія друзів збирається в барі «Будьмо», де вони випивають, відпочивають і спілкуються.

15

Імовірно, цитата з 58-го псалма.

16

Sanford “Sandy” Koufax – колишній американський професійний бейсболіст, пітчер-шульга, один із найвідоміших та найкращих за історію бейсболу.

17

Topps, Fleer – компанії-конкурентки, які випускали жувальну гумку та картки із зображеннями різноманітних спортсменів. Останні були дуже популярним предметом для колекціонування серед підлітків у США 1980-х років.

18

Оригінальний дизайн пачок сигарет Lucky Strike був зелено-червоний, проте вони не були популярними серед жінок, бо цей колір на той час вважався «чоловічим». У 1942 році дизайн замінили на білий і пояснили це тим, що мідь для зеленої фарби потрібніша для військових потреб. Насправді ж зелений робили за допомогою хрому, а зміна була спричинена необхідністю популяризації сигарет серед жінок.

19

Чесні наміри (лат.).

20

Old Home Week – традиційне свято в північній Америці, яке спочатку відзначалося запрошеннями колишніх жителів містечок повернутися на свою малу батьківщину, але пізніше стало узагальненим святкуванням місцевої культури та історії.

21

Людська комедія (фр.).

22

Devil’s food cake – вид американського вологого шоколадного торта.

23

Ляльок (фр.).

24

Рожевими (pinko) у США називали симпатиків комунізму.

25

Rowf – персонаж книги Річарда Адамса «Чумні собаки» (1977), пес, що втік із лабораторії експериментів над тваринами й мусить їсти, щоб вижити.

26

Juke joint – розмовна назва неформальних закладів, у яких люди збиралися, щоб випити, потанцювати й послухати музику. Зазвичай ними керували афроамериканці й такі заклади діяли за межами міста в покинутих будівлях, а основними клієнтами були представники робітничого класу.

27

Із натяком на Бастера Кітона – американського комедійного актора німого кіно. Був відомим у жанрі фізичної комедії, де постійно грав зі стоїчним беземоційним виразом, за що отримав прізвисько «Велике кам’яне обличчя».