О. Генрі - Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели

першого видання цієї збірки сам О.Генрі написав передмову, в якій пояснив, яким чином з’явилася така досить дивна назва: “Не так давно один вигадник заявив, що в Нью-Йорку знайдеться не більше чотирьохсот людей, які заслуговують на увагу. Але знайшлася інша людина — він займається переписом населення в Нью-Йорку, — і його більш мудрий підрахунок допоміг нам знайти назву для цієї збірки: “Чотири мільйони”. Отже героями своїх оповідань, включених до цього видання, письменник обрав пересічних мешканців найбільшого американського міста. Життя цих чотирьох мільйонів звичайних людей, на думку О.Генрі, було варте письменницького, і читацького інтересу не менше, ніж сімейні подробиці та світські плітки про представників чотирьохсот найбагатших і найвпливовіших американських родин. Саме до тих, кого з легкої руки американської преси 90-х років XIX ст. стали називати “чотириста”, була прикута увага і репортерів, і журналістів, і читачів тогочасних газет та журналів. Новеліст О.Генрі, твори якого спочатку друкувалися на сторінках періодичних видань і лише згодом почали виходити у вигляді збірок, наважився виступити проти цієї своєрідної моди і тим самим запровадив нову для американської публіцистики тему, пов’язану з життям простої людини. Успіх, який мали історії О.Генрі, суттєво вплинув на американську громадську думку: тема маленького американця згодом стала однією з найпопулярніших яв в національній літературній традиції, так і в кінематографі.

187

(Tobin’s Palm, 1903)

188

Коні Айленд — центр розваг, розташований на березі затоки, де полюбляли проводити своє дозвілля пересічні мешканці Нью-Йорка.

189

Сліго (Слайго) — графство у північно-східній частині Ірландії.

190

(The Gift of the Magi, 1905)

Ця новела є найпопулярнішою з-поміж історій, написаних О.Генрі. Існує припущення, що біля витоків творчого задуму стояли реальні біографічні факти з життя самого письменника. Його біографи згадують, що, переховуючись від американських блюстителів закону у Гондурасі, Вільям Сідні Портер поштою одержав різдвяний подарунок від своєї дружини Етол. Це був золотий ланцюжок для годинника, взятого ним в той фатальний день, коли він вирішив втекти з дому, аби не потрапити на лаву підсудних. Утім, скористатися ланцюжком письменникові так і не судилося: телеграма про погіршення стану здоров’я хворої на туберкульоз Етол надійшла до нього раніше, ніж посилка з подарунком. Він уже продав свого годинника, щоб на виручені гроші придбати квитка на поїзд до США. Згодом він довідався, що Етол продала свою чудову мережану шаль — найдорожчу з-поміж її речей, аби купити годинникового ланцюжка для свого коханого чоловіка.

Існують також спогади одного із журналістів, який працював разом з О.Генрі у газеті “Ворлд”, про те, за яких умов була написана ця новела. Згідно з угодою, яку письменник підписав з власником газети Джозефом Пулітцером, у кожному недільному випуску мало друкуватися нове оповідання О.Генрі. Напередодні Різдва 1905 року у видавництві чекали на чергову новелу, втім, від О.Генрі надходили лише вибачення та виправдання. Редактор послав додому до новеліста художника, щоб той, ознайомившись з чернетками, розпочав роботу над ілюстраціями. З’ясувалося, що О.Генрі ще не розпочинав роботу над різдвяною новелою, але, щоб не засмучувати ілюстратора, він дав йому таку настанову: “Намалюйте бідно обставлену кімнату, одну з тих, що здаються у Вест-Сайді. В кімнаті один-два стільця, комод з висувними шухлядками, ліжко і шафа. На ліжку пліч-о-пліч сидять чоловік і жінка. Вони говорять про наближення Різдва. Чоловік тримає в руках футлярчик від кишенькового годинника. У жінки розкішне довге волосся, що хвилями лягає на плечі. Оце і все, що я поки що бачу, але оповідання незабаром буде”. Письменник запропонував художникові перепочити на канапі, і поки той дрімав, О.Генрі, відклавши чернетку іншого оповідання, за дві години написав одну з найзворушливіших своїх новел. Кажуть, що зовні Етол була дуже схожа на Деллу — вона також мала прекрасне довге каштанове волосся, яке викликало загальне захоплення.

191

Волхви — східні мудреці, астрологи. За біблійною легендою, три волхви прийшли зі Сходу, щоб вклонитися Цареві іудейському, про народження якого сповістила зірка. Вони принесли дари немовляті Ісусу Христу в день його народження (золото — знак поваги до Царства Христового, ладан — символ божественності Христа, миро — пророцтво смерті Христа). Звідси й виник звичай робити різдвяні подарунки. (Детальніше див. Новий Заповіт, Матв. 2:1, 11).

192

Цариця Савська — цариця, яка правила державою Сава, однією з найбагатших країн у Південній Аравії. Згідно з біблійними переказами, вона прийшла до царя Соломона, слава про велику мудрість якого облетіла весь світ, і на знак пошани піднесла йому дорогоцінні дарунки — золото, коштовності зі слонової кістки та різноманітні східні пахощі. У даному випадку О.Генрі згадує царицю Савську, як втілення незліченних багатств.

193

Царь Соломон — цар Ізраїлю та Іудеї (986—932 рр. до н.е.). За біблійними легендами він володів нечуваними багатствами, які постійно примножував завдяки власній мудрості та вдалим шлюбам. Його царський двір, збудовані ним храми й палаци славилися дивовижною розкішшю й красою.

194

(Between Rounds, 1905)

Переклад цієї назви, запропонований у даному виданні, не відтворює повністю смислові нюанси, закладені автором у назві оригіналу “Between Rounds" (між раундами). У новелі йдеться про постійні сімейні чвари між містером та місіс Мак-Каскі, що інколи переростають у справжні баталії. Центральна подія, навколо якої розгортається сюжет цієї новели, сталася саме під час однієї з таких сварок і спричинила своєрідне перемир’я у цій перманентній війні.

195

(The Skylight Room, 1905)

196

Фальстаф — сер Джон Фальстаф — герой Вільяма Шекспіра (історична хроніка “Генріх IV” та комедія “Віндзорські жартівниці”), огрядний збіднілий рицар, який зажив собі слави гультяя, ненажери й циніка.

197

Ромео — герой трагедії Вільяма Шекспіра “Ромео і Джульетта", юний закоханий, що поклав своє життя на олтар кохання. О.Генрі зводить імена Фальстафа і Ромео, аби підкреслити вражаючий контраст між надмірно товстим підстаркуватим залицяльником Гувером та струнким містером Івенсом, що сповнений романтичних мрій.

198

Момус — у давньогрецькій міфології бог кепкування, який завжди знаходив привід, аби поглузувати над кожним, хто зустрічався на його шляху.

199

Єлена Прекрасна — у давньогрецькій міфології та поемі Гомера “Іліада" чарівна