Настуся Соловейко - Берегиня, Настуся Соловейко

– Мерщій, у ванну! – прошепотіла.

Ми тільки но забігли всередину, як до кімнати увійшли й голоси стали ближчі.

– Ні, ніколи! – прокричав Себастіан – Я цього не зроблю, навіть, якщо за неї мені дадуть ще три замки. Моя відповідь – ні.

– Послухай, синку, ну чого ти так упираєшся? Вона гарна, скромна, буде тобі хорошою дружиною, я хочу піти зі спокійною душею, знаючи, що Ельвіра буде захищена, розумієш?

– Розумію, то і знайди їй когось і видай заміж! Я вже сказав своє слово і воно залишиться незмінним.

Я закрила рота рукою, щоб не закричати. Що!? Дядько Роберт хоче, щоб ми з Себастіаном побралися? Та це ж божевілля якесь!

– Ти впевнений? – дядько тяжко видихнув – ти ж знаєш, мені залишилось недовго, і більше я в тебе нічого не прошу.

– Батьку, я вже тобі все сказав, я приїду на свято, як завжди, і прошу тебе, більше цю тему не підіймай.

– Добре, якщо ти так хочеш.

Вони ще щось говорили, але я не слухала. Дядько Роберт хворий? Що з ним? Чому мені ніхто не сказав?

Гупнули двері і я ніби прокинулася.

– Ельвіро, треба поспішати, давай скоріше, бери мене.

Цього разу ми опинились там, де треба. Дівчата мирно спали.

Я сіла на ліжко і подивилася на Уітмора.

– То ти знав, коли сказав, що нічим не можеш допомогти? – спитала пошепки.

Він опустив вуха.

– Так, знав.

– А чому не сказав?

– Ельвіро, нічого не можна вдіяти! Навіщо ж було тобі казати, щоб ти страждала? В будь-якому випадку, тобі б довелось їхати до академії, як би ти тут себе почувала?

– А що з дядьком?

– Не знаю, я відчуваю це як магічну виснаженість, таке буває, щоправда, в нього вона не проходить, а тільки стає більшою. Наче, вбиває його зсередини.

Я опустила голову і втупилася в підлогу.

– Ельвіро, мені вже час, мені дуже шкода, що ти все це почула, а Себастіан дурень.

І він розтанув у повітрі.

Якби ж то всі проблеми могли от так просто зникнути!

Я залізла у ліжко. Як тепер бути? Моя мати зовсім мені не мати, принаймні, та жінка з портрета. Тож, виходить, Бастіан щось таки знає про мою справжню матір…

Дядько хворий! До того ж хоче, щоб Себастіан став моїм чоловіком! Хотілося плакати, але сліз не було.

Можливо, є якийсь спосіб допомогти дядьку? Якщо це якось пов'язано з магічними потоками, то може, Ерік би зміг щось заподіяти? Втім, напевно, дядько вже звертався до спеціалістів.

І як мені знайти мою матір? Якщо вона жива, звичайно.

А ці люди в замку батька? Вони вочевидь шукали якісь документи!

В мене почала боліти голова, занадто багато подій для одного дня.

Думки плутались і, поступово, я заснула.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно