Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

І зійшов на землю вогонь, і Господь дощив градом на весь Єгипет.

24 І був град, і вогонь горів посеред граду, що не бувало такого у всьому Єгипетському краї, відколи він став був народом.

25 І повибивав той град у всьому Єгипетському краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!

26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.

27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!

28 Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас і ви більше не залишитеся...

29 І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!

30 Але я знаю, що ти й слуги твої ще не боїтеся перед обличчям Господа Бога!

31 Льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.

32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.

33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простягнув руки свої до Господа, і перестали громи та град, і дощ не лив на землю.

34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град, і громи та й далі грішив. І став впертим він та раби його.

35 І вперте фараонове серце не дозволило йому відпусти Ізраїлевих синів, як казав був Господь через Мойсея.

Вихід 10

1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо я зробив упертим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки мої серед нього,

2 і щоб ти розповідав у вуха сина свого та онука свого, що зробив я в Єгипті, та про ознаки мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що я Господь!

3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися коритися мені? Відпусти мій народ і хай вони служать мені!

4 Бо коли ти відмовишся відпустити народ мій, то ось я завтра спроваджу сарану на твій край.

5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде побачити її під сараною. І поїсть вона решту вцілілого від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте на землі.

6 І переповняться нею оселі ваші, і оселі всіх слуг ваших, і оселі всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків ваших від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він вийшов від фараона.

7 І сказали раби фараонові до нього: Аж доки ця людина буде нам пасткою? Відпусти цих їх, і хай вони служать Господові, Богові своєму. Чи ти не бачиш, що знищений вже Єгипет?

8 І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть і служіть Господові, Богові вашому?

9 І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє.

10 А фараон сказав: Господь з вами, якщо я відпущу вас і дітей ваших!... Щось лихе ви задумали.

11 Тож хай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господові, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від обличчя фараонового.

12 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною і хай вона найде на весь Єгипет та хай поїсть усю земну траву, що залишилася після граду.

13 І простягнув Мойсей свою палицю на Єгипетський край, і Господь навів східний вітер на цю землю, цілий день той і цілу ніч. А на ранок східній вітер наніс сарани!

14 І найшла сарана на всю Єгипетську землю, так багато, що перед нею не було такої сарани і по ній не буде!

15 І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та всі плоди на деревах, що град не побив. І не залишилося ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності у всьому Єгипетському краї!

16 І поквапився фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господові, Богові вашому, та вам!

17 І тепер пробач же мій гріх ще цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і хай тільки відверне від мене цю смерть!

18 І він вийшов від фараона й молився до Господа.

19 І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не залишилася жодна сарана у всьому Єгипетському краї.

20 Та Господь зробив впертим фараонове серце, і він знову не відпустив Ізраїлевих синів.

21 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і станеться темрява на Єгипетській землі, і хай буде темрява, щоб відчули її.

22 І простягнув Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всьому Єгипті на три доби.

23 Єгиптяни не бачили один одного і ніхто не вставав зі свого місця три доби! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх помешканнях.

24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господові! Тільки худоба ваша худоба хай залишиться. Також дітвора ваша хай іде з вами!

25 Та Мойсей відповів: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господові, Богові нашому.

26 І також худоба наша піде з нами, не залишиться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служіння Господові, Богові нашому. Бо ми не знаємо, коли прибудемо туди, чим будемо служити Господові.

27 І зробив упертим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.

28 І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше обличчя мого, бо того дня, коли побачиш обличчя моє, ти помреш!

29 А Мойсей відповів: Так сказав ти... Я більше вже не побачу обличчя твого!

Вихід 11

1 І сказав Господь до Мойсея: Ще вражу я фараона й весь Єгипет. Потому він відпустить вас звідси і не просто відпустить, а вижене!

2 Скажи ж у вуха народу, і хай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий,

3 І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей чоловік, Мойсей, був дуже великий в Єгипетському краї в очах фараонових слуг та в очах того народу.

4 І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Опівночі я вийду посеред Єгипту.

5 І помре кожен першородний в Єгипті, від першородного фараона, що сидить на своєму престолі, до першородного невільниці, що за жорнами, і все першородне з худоби.

6 І здійметься великий плач по всьому Єгипту, що такого не бувало і більш не буде.

7 А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть собака не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділяє Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.

8 І прийдуть усі оці слуги твої до мене, і вклоняться мені, кажучи: Вийди ти та весь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він у гніві вийшов від фараона.

9 І сказав Господь до Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитися чуда мої в Єгипетському краї.

10 А Мойсей та Аарон зробили всі оці чуда перед обличчям фараоновим. Та зробив впертим Господь фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів зі своєї землі.

Вихід 12

1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в Єгипетському краї:

2 Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.

3 Скажіть усій ізраїльській громаді: У десятий день цього місяця хай візьмуть собі кожен ягня за осельою батьків, ягня на оселю.

4 А коли в них буде замало людей, щоб з'їсти ягня, то хай покличуть найближчого сусіда з усіма його за числом душ. Скільки, хто з'їсть, порахується на те ягня.

5 Ягня у вас хай буде без вад, самець однорічний. Візьміть його з овець чи з кіз.

6 І пильнуйте за ним аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заріжуть його всі збори Ізраїлевої громади присмерку.

7 І хай візьмуть тієї крові, і хай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих будинках, де його будуть їсти.

8 І хай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на вогні, та опрісноки. Хай їдять його на гірких травах.

9 Не їжте з нього сирого та вареного, звареного в воді, а тільки спечене на вогні, голова його з гомілками його та з нутром його.

10 І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на вогні.

11 А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!

12 І перейду я тієї ночі в Єгипетському краї, і повбиваю кожного першородного від людини аж до худоби. А над усіма єгипетськими богами вчиню я суд. Я Господь!

13 І буде та кров вам знаком на тих помешканнях, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами вбитих.

14 І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!

15 Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших оселях, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля.

16 А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодної роботи, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.

17 І ви будете дотримувати опрісноків, бо саме того дня я вивів війська ваші з Єгипетського краю. І будете дотримувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.

18 Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.

19 Сім день квашене не буде знаходитися в ваших оселях, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї.

20 Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!

21 І покликав Мойсей усіх старшин Ізраїлевих, та й промовив до них: Виберіть собі дрібну худобину за родинами вашими і заріжте для пасхальної жертви.

22 І візьміть в'язку ісопу і вмочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка і двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей будинку свого аж до ранку!

23 І перейде Господь, щоб вдарити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішньому і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть смерті ввійти до ваших осель, щоб вдарити ваших первістків.

24 А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.

25 І коли ви ввійдете до того краю, що дасть вам Господь, як він обіцяв був, то ви будете дотримувати цієї служби.

26 І коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша?

27 То відповісте: Це пасхальна жертва для Господа, що обминув був оселі Ізраїлевих синів у Єгипті, коли бив Єгипет, а оселі наші зберіг.