Володимир Михайлович В'ятрович - Війна і міф. Невідома Друга світова, Володимир Михайлович В'ятрович

неодноразово зустрічалася в товариських матчах з футбольними командами Вермахту і угорських військових частин, дислокованих у Києві.

Всіх учасників збірної команди працевлаштували (на хлібзаводі № 1 і ковбасній фабриці). З часом, освоївшись з обстановкою, вони зорганізували викрадення продуктів, а згодом, опрацювавши маршрути їх розвезення по місту, обумовили зустрічі один з одним, щоб ними взаємно обмінюватися.

Ця обставина, а можливо, й те, що окупантам набридла “футбольна забава”, привела до того, що всі футболісти виявилися запротореними в табір військовополонених. Як засвідчили розслідування, причина розстрілу футболістів у таборі військовополонених мала не політичний, а випадковий характер. Свідки розповіли, що за провинуодного із військовополонених (цей військовополонений каменем вбив службового собаку) окупанти вишикували весь особовий склад табору і розстріляли кожного п’ятого».

Афіша матчу-реваншу «Старт» — «Flakeft», т. зв. «матчу смерті» (9 серпня 1942 р.)

Радянський міф про розстріляну команду набув міжнародного звучання і призвів до того, що в 1974 році прокуратура міста Гамбурґ відкрила кримінальну справу за фактом ймовірного вбивства футболістів.

Ретельне німецьке розслідування тривало більше тридцяти років.

18 лютого 2005 року опубліковано висновок у справі, підготовлений прокурором Йоганом Кульманном. «Поширювана протягом багатьох років у колишньому Радянському Союзі версія, — читаємо тут, — про те, що причиною розстрілів чотирьох гравців була перемога в матчі проти німецьких окупантів 9 серпня 1942 року, є очевидною вигадкою. Матч, який відбувся 9 серпня 1942 року, як і декілька попередніх матчів, а також матч, який відбувся ще й 16 серпня 1942 року, проходив у дружній атмосфері. Після закінчення гри було зроблено фотографію двох спортивних команд — німецьких військовослужбовців і радянських гравців... Не встановлено жодного зв’язку між грою футбольних команд, що відбулася 9 серпня 1942 року, та розстрілом трьох гравців у Сирецькому таборі».

Пам’ятний знімок після матчу «Старт» — «Flakeft», 9 серпня 1942 р.

Розвінчання міфу не стало його цілковитим кінцем. У 2011 році з’явився російський фільм «Матч», в основі якого «реальна історія» про розстріл радянської команди просто на футбольному полі після її перемоги над німцями.

Афіша останнього матчу команди «Старт», який відбувся 16 серпня 1942 р.

Міф 18. Нацисти ешелонами вивозили чорнозем з України

На Україні німецькі війська завзято стримували наступ наших військ на великий залізничний вузол і гнали ешелон за ешелоном у бік Німеччини, думали, із хлібом… були вражені: німці вивозили не хліб у голодуючу Німеччину, а знаменитий український чорнозем!

Веніамін Грідін, Герой Радянського Союзу

Суть міфу

Чи нацисти наступали, чи відступали — неважливо: за першої-ліпшої нагоди вони складали в піраміду автомати та бралися до лопати, знімали з землі шар родючого чорнозему та ешелонами відправляли його в Райх.

Факти стисло

Цей міф — напластування дуже різнорідних історій, як-от вивіз до Німеччини сировини, продовольства та остарбайтерів, плани сільськогосподарської колонізації України німецькими бауерами тощо. Натомість в реальності нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна — і в жодному звіті земля як ресурс не значиться.

Факти докладніше

Враховуючи «легендарний» стан радянських автодоріг та не дуже щільну мережу залізниць, нема чого дивуватися, що німці постійно мали клопіт із постачанням до військ потрібних матеріалів. У той самий час викопування, завантаження та транспортування землі — це надзвичайно трудомісткий процес, а сама земля, навіть найродючіша, не дає миттєвого економічного ефекту. Відповідно, обираючи між вивезенням марганцевої або залізної руди та чорноземом, нацисти схилялися на користь руди.

Остарбайтерів до Німеччини нацисти вивозили масово. Але чорнозем — ні

У післявоєнні часи декілька дослідників сконцентрували свою увагу на темі награбованих нацистами на сході багатств. Серед них, наприклад, автор з Німецької Демократичної Республіки Н. Мюллер, українець із Франції В. Косик та багато інших. У жодному дослідженні, базованому на ґрунтовних нацистських архівах, про вивезення з України чорнозему не йдеться.

Незважаючи на загальну поширеність та майже всенародний статус цього міфу, доводиться констатувати, що він є витвором розбурханої уяви «очевидців».

Не було цього. Просто не було.

Міф 19. План «Ост» передбачав знищення усіх слов’ян

За «Ост-планом» передбачалося фізичне знищення до 30 млн осіб населення та виселення (а практично також знищення) понад 50 млн білорусів, поляків, росіян, українців, чехів тощо в Західний Сибір, на Північний Кавказ, до Південної Америки й Африки (до 85 % населення Польщі, 65 % — Західної України, 75 % — Білорусі, значну частину населення Литви, Латвії та Естонії). «Вивільнені» території намічалося заселити німцями (близько 10 млн), а решта населення, що залишалося, підлягала онімеченню. <…> Розгром фашистської Німеччини Радянською армією зірвав його повне втілення в життя.

«Большая советская энциклопедия», 3-є видання, том 18

Що ж збирався Гітлер зробити у континентальній Європі? Як свідчать архівні документи, була розроблена ціла серія планів, заснованих на головній расистській вимозі гітлеризму — знищенні євреїв і слов’ян.

Лев Безименський, «Германские генералы — с Гитлером и без него»

Суть міфу

Нацисти планували знищити всіх «напівлюдей», не тільки євреїв, а й слов’ян: українців, поляків, росіян, для чого створили план «Ост». Тому Червона армія не тільки розбила великі сили агресора, але й врятувала українців від цілковитого знищення.

Факти стисло

Плани щодо долі слов’ян на загарбаних нацистами територіях усе-таки не передбачали повного їхнього винищення, а політика Третього Райху щодо українців взагалі не була сталою і