Юліанна Бойлук - Ти - моя пристань, Юліанна Бойлук

— Так. А чому ви питаєте?

— Я бачу, що ще ні...

— Бачите? — дивується юнак.

— Я бачу долю кожної людини. Розказати вам вашу? Доню, розказати тобі?

І лиш тепер я згадала історії про тих чаклунок-ворожок, які можуть передбачати долю. Я хутко глянула на Бея, він зацікавився. Однак, жінка бажала розмовляти спершу лише зі мною.

— Але в мене немає золота, — заперечила їй, вона лише посміхнулася.

— Хіба я просила золото?

— Що вам потрібно? Яку нагороду?

— Ніяку. Я служу людям, бо маю дар. Якщо ви потребуватимете ще раз, отоді платитимете золотом. А поки не треба. Я просто скажу, що бачу...

Я знову глянула на Армана, він насторожився й міцніше стиснув мою руку. Враз я відчула прилив сили:

— Добре, розкажіть мені...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно