Федькович Юрій - Довбуш, Федькович Юрій

але зовсім чорна, з чорними пюрами. Шабля - также лиш у четвертім ділі.

 

Джимір

25 рік. Веселість, одвертість, натуральність. Ноша, як Довбуша, лиш не така виставна.

 

Лагадин

26 рік. Понурість, завзятість, ярість. Ноша, як у Івана.

 

Морган

70 рік. Добродушність, благість. Ноша фантастична - старосвітських чорнокнижників.

 

Чора

18 рік. Зразу непорочне чадо натури. Ноша угорських циганів: у другім ділі - дорога і вибірна, відтак - зовсім занедбана.

 

Соя

50 рік. Жасна, відемська проява. Знаки давньої краси. Занедбана циганська ноша.

 

Дзвінка

30 рік. Розкішна, чаруюча, але фривольна і кокетна краса. Ноша гуцульська - дуже багата, але аж надто пересадна.

 

Старий гуцул

90 рік. Дерзкий, упертий дідуган. Ноша гуцульська, дублена (hellbraun) або і сива. На голові - велика кругла медвежа або і бараняча кучма. Без зброї. Довга, замашна киржа (Bergschtok).

 

Молодий гуцул

20 рік. Умішайло. Ноша гуцульська, але аж занадто штуцерська.

 

Гуцули

Ноша ідеалізована гуцульська. Чорні сардаки. Червоні ногавиці, угорські кресаки (капелюхи). У третім і п’ятім ділі - топірці, у четвертім - штуци (карабіни) і мисливські сугаки (Hirschfänger). Ножі і пістолєта усігди за чересом.

 

Капітан трабантів і трабанти

Ноша і зброя гелебардирів на княжеських дворах минувшого століття.

 

Старости і шляхта

Ноша і зброя старопольська.

 

Слуги

Як на всіх княжеських дворах минувшого століття.

 

Кат з помічниками

Жасні циганські прояви.

 

 

ПОДРЯ

 

Взагалі

 

«Довбуш» має бути трагедія у повнім смислі того слова і для того мають бути всякі пересади в декорації уникнені, бо се увагу притомних тільки морочить - а то зовсім без потреби. Але на тото, що німці називають «das Stimmungsvolle», 3 треба всігди розумний взгляд мати.

 

1. Хороми в замку

Обширні і понурі, без всякої оздоби.

 

2. Розвалини (руїни)

Мають бути также обширні і величаві. Але се може бути также і печера в якій горі або і великий шатер, але все - при дорозі.

 

3. Світлиця у Дзвінки

Дуже подібна до тих, котрі находяться у старосвітських багатих тірольських домах. Стіни, стеля і поміст - з гибльованих протесів, сволоки, одвірки, футрини (арцаби - Thür-Fensterstöcke), ослони і т. д.- шницарської роботи; усе від старості почервоніле. Під приулком думав я собі відтяти оден кут з великим вікном.

 

4. Гуцульський габор

Сей треба собі думати яко за подрев, а на подрі має бути лиш халаш (наміт) Довбуша - єсли може бути, з смерекового луб’я (кори).

 

5. Приулок у Дзвінчиній хаті

Він має бути по лівім боці. По правім боці має стояти замок - на горбику або скалі, а оба будинки - так, аби затилля вольне було, щоб добре видіти падання звізд. За все треба не забути вікно так приспособити, аби при ударі Довбуша топірцем оно легко і зараз злетіло.

 

ПОСЛІДНЯ УВАГА

 

Ся драма містить у собі 1700 віршів ямбами у такий поділ:

 

1 діло - 390

2 діло- 410

3 діло -340

4 діло - 390

5 діло - 170

 

Отже ж, режисер і найбільшої сцени не має журитись о то, шо му часу забракне, і може дати усім еволюціям потрібну свободу і час.

 

 

 

____________

ПРИМІТКИ

 

 

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ

 

Із семи книг найповнішого видання творів Ю. Федьковича драматургія займає чотири (Писання, 1902, т. 3, ч. 2-А; 1906, ч. 1-А; 1918, ч. 1-Б; 1938, ч. 2-Б).

Про початок драматургічної творчості письменника довідуємося з його листа до Д. Танячкевича (квітень 1864 р.): «Перед кілька днями мали ми слоти трохи. От не було мені надворі роботи, а я сів та й написав оцю штучку: «Так вам треба!». Прочитай єї, братику, прошу тебе! Сли варта, то дай її до нашого театру, а сли ні, то відошли назад та й напиши мені, де хиба, абих переробив. Я досі ще драматичного нічо і не писав - от не буде і дивниці, сли не вдалось». Перша спроба була досить слабкою і, можна сказати, наївною. Її надрукував журнал «Нива» (1865, № 10-14). Пізніше автор переробив цю «іграшку в одній дії» в мелодраму «Сватання на гостинці».

Крім того, творчий доробок Федьковича-драматурга становлять драма «Довбуш» (три редакції та німецький варіант), історична трагедія «Хмельницький» (три редакції), мелодрама «Керманич» (дві редакції), фрашки «Як козам роги виправляють» (вільна переробка Шекспірової комедії «Приборкання непокірної»), «Запечатаний двірник» (вільна переробка комедії Е. Раупаха «Започатаний бургомістр»), переклади драм В. Шекспіра «Гамлет», «Макбет» і п’єси німецького драматурга Р. Готшаля «Мазепа». Ще у письменника буз задум написати трагедії «Гонта» - про одного з керівників коліївського повстання на Україні 1768 р., та «Кара Дьорді» - про керівника сербського антитурецького повстання 1804 р. Георгія Петровича.

Сценічної історії Федьковнчеві п’єси майже не мали, оскільки на Західній Україні ще не було відповідних театральних сил, до того ж Федькович ускладнював свою драматургію не досить «дійовими» сценами, обмежував режисерську ініціативу.

Грунтовного дослідження про драматургію Федьковича поки що не створено. Сучасні літературознавці, визнаючи слушність критичних закидів М. Драгоманова, О. Колесси й особливо І. Франка, наголошують, проте, на потребі краще придивитися до того позитивного, що є в драматургії Федьковича. «При більш поглибленому аналізі всієї драматичної спадщини Федьковича,- пише М. Ф. Нечиталюк,- можна відкрити в ній чимало таких рис і в сюжеті, і в змалюванні характерів, і в передачі етнографічно-побутового колориту, які будуть говорити на користь Федьковича-драматурга. Незважаючи на фантастично-містичний серпанок, яким повиті основні твори, зокрема «Довбуш», окремі сцени й постаті змальовані драматургом оригінально, майстерно. Зрештою, сам Іван Франко дещо змінив свою думку про драматургію Федьковича, коли познайомився з усім тим, що вийшло з-під його пера» (Нечиталюк М. Ф. Буковинський Кобзар. Львів, 1963, с. 78).