Глен Чарльз Кук - Чорний Загін

Ворон виконав свій фокус з ножем. Я постукав по його лезу кінчиком меча. Він коротко вилаявся, пильно поглянув на мене, розслабився.

-- Ти залишив своє старе життя в минулому, не забув ще? – промовив Елмо.

Ворон коротко кивнув.

-- Це важче ніж я гадав, -- він опустив плечі. – Вали звідси, Лейн. Ти не вартий того, щоб тебе вбивати.

Позад нас пролунав тупіт. Наближався Капітан.

Нещасний прищ Кульгавого весь надувся і вигнувся, немов кіт готовий несподівано атакувати. Елмо грізно глянув на нього вздовж свого меча. Той зрозумів натяк.

-- В усякому разі, не варто було робити цього. Він всього лиш сраколиз, -- пробурмотав Ворон.

Я поставив навідне запитання. У відповідь тільки порожній погляд.

З гуркотом примчав Капітан.

-- Що тут в біса коїться?

Елмо почав стисло доповідати. Ворон перебив його.

-- Он той п’яничка – один з шакалів Зуада. Я хотів замочити його, але Елмо та Док зупинили мене.

Зуад? Де ж я чув це ім’я? Щось пов’язане з Кульгавим. Полковник Зуад. Найгірший головоріз Кульгавого. Офіцер з політичних питань, серед інших евфемізмів. Його ім’я спливало в кількох підслуханих мною розмовах між Вороном і Капітаном. Чи Зуад мав бути п’ятою жертвою Ворона? Тоді, мабуть, сам Кульгавий причетний до нещасть Ворона.

Все дивасніше й дивасніше. Також все страшніше й страшніше. З Кульгавим краще не зв’язуватися.

-- Негайно заарештуйте його, -- заверещав офіцер Кульгавого. Капітан поглянув на нього. – Він вбив двох моїх людей.

Трупи лежали у всіх на виду. Ворон промовчав. Елмо вийшов з ролі та пояснив.

-- Вони ґвалтували дитину. Це вони так придушують повстання.

Капітан поглянув на свого співрозмовника. Той почервонів. Навіть закінчені негідники відчувають сором, якщо не можуть знайти виправдання своїм діям.

-- Док? -- гаркнув Капітан.

-- Ми знайшли одного мертвого бунтівника, Капітане. Все вказує на те, що насилля почалося до того, як він щось вдіяв.

-- Ці люди піддані Леді? Під її захистом? – запитав Капітан п’яницю.

Такий аргумент візьмуть до уваги не в кожному суді, але зараз він справив враження. Лейн не захищався, отже признав свою моральну вину.

-- Мені гидко від тебе, -- промовив Капітан своїм м’яким, небезпечним голосом. – Вали звідси. Щоб я тебе більше не бачив. Бо тоді я віддам тебе на милість свого друга.

П’яниця похитуючись пішов геть.

Капітан повернувся до Ворона.

-- Затятий йолоп. Ти хоч уявляєш собі, що натворив?

-- Можливо, краще від тебе, Капітане. Але я зробив би це знов, -- відповів Ворон втомлено.

-- І ще дивуєшся, що ми з неохотою прийняли тебе? – він змінив тему. – Що ти збираєшся робити з цими людьми, шляхетний рятівнику?

Це питання не спало на думку Ворону. З моменту таємничого перевороту в своєму житті, він жив виключно сьогоднішнім днем. Він був зневолений минулим і не звертав увагу на майбутнє.

-- Вони – моя відповідальність, правильно?

Капітан вже не намагався наздогнати Кульгавого. Діяти незалежно, тепер видавалося меншим злом.

Наслідки наступили через чотири дні.

Ми щойно провели першу значну битву та розгромили сили повстанців, вдвічі більші за наші. Нічого складного. Побити салаг, та ще й з допомогою магів. Мало хто втік.

Поле бою залишилося за нами. Наші люди грабували мертвих. Елмо, я, Капітан та ще кілька інших стояли самовдоволено поблизу. Одноокий і Гоблін святкували за своєю неповторною манерою – підколювали один одного устами небіжчиків.

Раптово Гоблін заціпенів. В нього закотилися очі. З уст вирвалося скиглення, яке ставало щораз пронизливішим. Він осів на землю.

Одноокий підбіг до нього на мить раніше за мене, почав плескати по щоках. Його звична неприязнь кудись зникла.

-- Пропусти мене! – гаркнув я.

Я перевірив його пульс, та не встиг більше нічого зробити, як Гоблін прийшов до тями.

-- Ловець Душ, -- пробурмотів він. – Виходить на зв'язок.

В цю мить я був радий, що в мене немає дару Гобліна. Відчувати одного з Поневолених у себе в голові, видалося мені гіршим за зґвалтування.

-- Капітане! – покликав я. – Ловець Душ.

Я тримався поблизу.

Підбіг Капітан. Він бігає тільки під час бою.

-- Що трапилося?

Гоблін зітхнув. В нього відкрилися очі.

-- Його вже немає.

Шкіра і волосся в нього вкрилися потом. Він весь побілів. Його почало трусити.

-- Немає? – перепитав Капітан. – Що в біса відбувається?

Ми допомогли Гобліну влаштуватися зручніше.

-- Замість того щоб відразу рушити на нас, Кульгавий пішов і поскаржився Леді. Між ним і Ловцем Душ люта ненависть. Він гадає, що нас прислали сюди, щоб підірвати його авторитет. Кульгавий намагався взяти реванш. Але після Берила, Ловець Душ у фаворі, а Кульгавий, через свої невдачі, навпаки в немилості. Леді наказала йому дати нам спокій. Ловцю Душ не вдалося добитися, щоб Кульгавого замінили, але він вважає, що раунд за ним.

Гоблін замовк. Одноокий подав йому випити і той залпом осушив склянку.

-- Він наказав триматися подалі від Кульгавого. Можливо, він спробує зганьбити нас якимось чином, або навіть натравити повстанців на нас. Каже, ми повинні відбити фортецю біля Діла. Осоромити як повстанців, так і Кульгавого.

-- Якщо він хоче похизуватися, то чому б йому не наказати нам виловити всіх з Кола Вісімнадцяти? – пробурмотів Елмо.

Коло – це верховне командування повстанців, вісімнадцять чарівників впевнених, що разом вони можуть протистояти