Богдан Вікторович Коломійчук - В'язниця душ

— Існувало дві медичні картки? — перепитав ад’юнкт.

— Так, мій друже, але оригінал не належав Камінському. Вся його хвороба — чистісінька вигадка. Цей чоловік здоровий, принаймі психічно, і нікого не вбивав, ані в попередні роки, ані тепер.

— Чия ж картка була оригіналом?

— Самого професорі, — відповів комісар, — він приписав свою власну історію хвороби Камінському. Це над ним у дитинстві знущалася ненаситця гувернантка. І, ви не повірите, Самковський, вона досі живе в його домі. Тепер вона вже не гувернантка, а служниця, і далеко не така гарна, як колись.

Хвилину помовчавши, Вістович запитав;

— У вас ще залишилась та пляшка «Baczewski», яку недопив Гаусман на допиті?

— Звичайно, — відповів практикант і витягнув її зі свого сховку в шафі.

— Паскудна історія з тим сраним магом, — продовжив ад’юнкт, наповнюючи склянки, — хто б міг подумати, що він пов’язаний з імперською контррозвідкою.

— Де контрабанда, там і контррозвідка, — випивши, сказав комісар, — нічого дивного.

Самковський засміявся і повторно налив.

— Це остання. — Вістович знову закурив у відчинене вікно. — Можливо, сьогодні я таки піду до театру. Ввечері там грають Фредра...

В’язниця душ 

За вікном уже о пів на четверту почало темніти, і колишній студент математики Ягеллонського університету Тадей Курка дедалі нижче схилявся над відкритим підручником, де були підкреслені олівцем основні правила диференційного числення. Поруч лежала рукописна таблиця похідних. Її Курка мав би знати, як «Отче наш», але він не знав...

Два тижні тому Тадея відрахували зі студій у Кракові за пиятику, і горе-студент вирішив повернутися до Львова, де колись навчався в гімназії. Тут йому повелося несолодко, але однаково краще, аніж було б у рідному Дрогобичі. Вдома батько зажадав би пояснень, а одурити батька хлопцеві ще ніколи не вдавалось. Усе закінчилося б добрячим ляпасом, який завжди валив Тадея з ніг, і роботою в соляній копальні.

У Лемберзі йому вистачило грошей тільки на те, щоб зняти кімнату в старому будинку на Замарстинові. Це була окраїна міста з чорними від сажі дорогами, яку навпіл розсікала залізнична колія. Жили тут переважно робітники і міська біднота, а порядні міщани намагались оминати Замарстинів навіть удень.

Курка спочатку втішився з того, що, знявши кімнату, отримав насправді цілий будинок, оскільки господар у ньому не жив і не брав інших постояльців. Тадей найнявся допомагати одному гімназистові з математикою і до «польського» Різдва мусив навчити його розв’язувати диференційні рівняння. Однак перед тим Курка повинен був навчитися цього сам... До Різдва залишалось усього два тижні, отже, для нього було за щастя працювати в тиші. Принаймі так йому подумалось першого дня. Тепер же, схиляючись усе нижче над підручником з диференційного числення, Курка знав, що його спокій обірветься з настанням ночі.

За півгодини Тадей був змушений запалити свічку і розвести вогонь у старій іржавій печі. Холод і темрява змовницьки накривали кімнату й пронизували постояльця до кісток... Згодом стало трохи тепліше і світліше, але страх нікуди не пропав, а, навпаки, посилився. Курка сягнув рукою до кишені і витягнув звідти годинника, єдиний свій скарб, який він був ладен уже продати, аж несподівано підвернувся цей гімназист. Годинник свідчив, що до настання кошмару залишалося ще трохи часу, а отже, треба вивчити якнайбільше.

Усе почалося, як завжди, десь о пів на одинадцяту. На горищі почулися спочатку кроки, а потім приглушені голоси. Один був жіночий, інший належав чоловікові. Голоси поступово сильнішали, мовби два музичних інструменти переходили на форте за велінням диригента. Невдовзі постоялець почав розрізняти вже знайомі слова. Чоловік палко чогось вимагав, а жінка сміючись опиралася, хоча невдовзі її голос полагіднішав і вона навіть промовила кілька недолугих ніжностей.

Постоялець закрив обличчя спітнілими долонями і спробував хоч трохи вгамувати шалене дихання. Він знав, що станеться далі, і боявся цього найбільше... Чоловік і жінка нагорі, після коротких невидимих любощів, заговорили знову, цього разу однаковим діловим тоном. Ця стримана бесіда тривала недовго, і співрозмовники знову перейшли на крик, а далі й на погрози. Тадей зажмурив очі і вп’явся нігтями в чоло. Зараз буде найстрашніше... Жінка почала благати, потім злякано заверещала, а далі захрипіла, і було чути, як її тіло впало на підлогу. Сталося вбивство! Знову сталося вбивство! Мовби двоє акторів щовечора збираються на тому горищі, аби провести репетицію тієї самої сцени. Тільки сьогодні Тадей не витримає...

Постоялець схопився з місця і рвучко, перемагаючи свою диявольську лихоманку, пхнув ноги в чоботи і накинув на плечі кожуха. Він спробував задмухнути свічку, але губи його не слухались. Попереду них опинився чомусь язик, і Тадей забризкав свічку слиною. Він кинувся до дверей, за якими була заставлена різним непотребом вітальня. Оминувши її, опинився в сінях, а відтак на подвір’ї. Не зупиняючись навіть, щоб замкнути вхідні двері, Тадей кинувся до трухлявої хвіртки, з якою зазвичай поводився дуже обережно, але тепер її пхнув що було сили. Що з нею після цього сталося, його вже не цікавило. Він зрештою б і не побачив. Найближчий ліхтар був за добру сотню кроків від нього, і навколо панувала непроглядна темрява.

Зима видалась цього року безсніжною, і чорна-чорнюща замарстинівська дорога також зникала з виду, ледь наставала ніч. Тадей навмання кинувся нею у напрямку єдиного ліхтаря, ніби одинокий світоч міг покласти край його щоденним, чи то пак щонічним стражданням. Не зупиняючись і щоразу потрапляючи ногою в яму або спіткаючись через якусь каменюку на дорозі, Курка на ходу згадував, як першого вечора, щойно над ним розігралася та сцена, вибіг на вулицю і почав кликати на допомогу. Звісно ж, нічному Замарстинові було начхати на чиїсь крики, а поліцейські сюди майже не потикались. Прогукавши так добрих півгодини і відчуваючи, що цілковито захрип, постоялець повернувся в будинок і, набравшись хоробрості, сам піднявся нагору. Тут його чекала несподіванка: двері на горище були замкнені. Можна було припустити, що вбивця, зробивши свою справу, замкнув їх. Але ж як, чорт забирай, ті двоє взагалі проникли в будинок, якщо він, Курка, зачинив вхідні двері зсередини?!

Ледве дочекавшись до ранку, він знайшов на подвір’ї стару заржавілу сокиру і, піднявшись нагору, виламав двері. Тадей очікував побачити за ними тіло жінки, яку вбили вночі, але там лежав тільки напівзогнилий труп кішки, від чого на горищі нестерпно смерділо. Більше того, складалося враження, що сюди роками ніхто не заглядав, окрім хіба