Ірина Романовська - Фіктивний шлюб Генерального, Ірина Романовська

— Ти дозволив мені самостійно вносити затишок у цю квартиру. Ось я і розвісила ці рушники у ванній, щоб було не так похмуро в стерильних стінах.

З останніх сил тримаюся, щоб не розсміятися, дивлячись на здуті вени в Олега на лобі.

— Чому не сіре, коричневе чи зелене хоча б?

— Мені подобається рожевий колір, — знизую плечима та широко всміхаюся.

Лаючись собі під ніс лайки, Тітов йде назад до ванної кімнати.

— І це, любий мій чоловік, ти ще не бачив у що я перетворила нашу спальню, — промовляю я зловісним пошептом, неначе справжнісінька відьма, та дістаю розігріту рибу з мікрохвильової печі. — Подивимося, як ти тепер бажатимеш спільного сну на ліжку, що вкрите рожевими простирадлами у квіточку.

Знаю, що веду поводжуся як дитина. Але Олег сам взяв мене за дружину. Його ніхто не змушував про це. Тож тепер нехай терпить.