Сергій Бараєв - 100 Мініатюр , Сергій Бараєв

Рабство з молоком матері

Перед садибою панича на колінах стояли люди.

— Прошка! А йди но сюди! — покликав панич прикажчика.
— Я тут, Ваше Вашество — кликали-с?
Виглянувши у вікно панич насупився: 
— Бунтують?
— Бунтують-с Ваше Вашество, дванадцяту годину поспіль ось так стоять на колінах та бунтують-с.
— Цього разу жорсткий бунт. Безпощадний. І що? Ні їсти, ні пити не просять?
— Не просять іроди. Злі як собаки. Стоять мовчки на колінах, голови схилили та бунтують-с. 
— Розперезалися — ох як розперезалися... Прошка!
— Так-с Ваш-Вашество!
— Що вони просять?
— Нічого-с не просять Ваш-Вашество. Питаю їх, що їм треба — мовчать.
— Ну добре, добре — скажи їм що я згоден з їх вимогами та збільш їм оброк до вісімдесяти відсотків та додай панщину ще й по суботах, раз так просять. Ач які бунтарі! Що не рік — то бунтують.
— Буде зроблено-с, Ваше Вашество!
— Жорстокі нині бунти пішли, — розмірковував панич, — Не те що за часів мого папєньки, тоді й працювали лиш по вісім годин на день і панщина була лише два дні на тиждень.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍