Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

упав на стілець поруч з її ліжком. Простягнув руку, яку вона

потиснула.

— Вітаю, сержантко, — сказав. — Я...

— Коли у формі 2790 я позначила «жодне» у графі про

віросповідання, то зробила це цілком серйозно, — перебила його

Боббі.

Мартенс усміхнувся, вочевидь не ображений ані тим, що його

перервали, ані її агностицизмом.

— Я прийшов не як священник, сержантко. Я ще

і кваліфікований психотерапевт, а оскільки ти стала свідком

смерті всіх своїх товаришів по службі і ледь не загинула сама, капітан Торссон і твоя лікарка погодилися, що я можу тобі

знадобитися.

Боббі приготувалася заперечувати, але її зупинила важкість

у грудях. Вона приховала цей дискомфорт, зробивши великий

ковток води, і сказала:

— Зі мною все добре. Дякую, що зайшли.

Мартенс відкинувся на спинку стільчика, ні на мить не

втрачаючи усмішки.

— Якщо з тобою справді все добре після пережитого, це ознака, що щось не так. Скоро з тобою відбуватимуться речі, що

тиснутимуть емоційно й інтелектуально. Щойно ми прибудемо

на Землю, ти вже не матимеш розкоші дозволити собі

емоційний зрив або посттравматичну відповідь на стрес. Нам є

багато над чим працювати...

— На Землю? — Боббі вчепилася в одне слово. — Стоп-стоп-стоп... Нащо мені летіти на Землю?

Розділ п’ятий. Авасарала

Крісджен Авасарала, помічниця заступника генсекретаря

Канцелярії, сиділа на дальньому кінці стола. Вона була

в оранжевому сарі — єдиний острівець кольору на нараді серед

загалом синіх та сірих армійських кольорів. Семеро інших за

столом були головами своїх видів Збройних сил Об’єднаних

Націй; усі — чоловіки. Вона знала їхні імена, їхню кар’єрну

історію та психологічні портрети, рівень зарплат, політичні

союзи та любовні інтриги. Під дальньою стіною незручно

заклякли особисті асистенти і штабні службовиці, мов

сором’язливі підлітки на танцях. Авасарала витягла із сумочки

фісташку, обережно зняла шкаралупу й укинула до рота

солоний горішок.

— Будь-які перемовини з марсіянським командуванням треба

відкласти, поки не стабілізується ситуація на Ганімеді. А доти

офіційні дипломатичні перемовини лише створять враження, ніби нас влаштовує новий статус-кво.

Це був адмірал Нгуєн, наймолодший із присутніх чоловіків.

Прибічник жорсткої відповіді. У захваті від себе так, як можуть

бути лише успішні молодики.

Генерал Адікі-Сандовал кивнув головою, широкою, як у бика.

— Погоджуюся. Нам треба думати не тільки про Марс. Якщо

Об’єднаному Поясові Астероїдів почне здаватися, що ми

слабкі, — можна розраховувати на сплеск терористичної

активності.

Мікель Аґі з дипломатичного корпусу відкинувся на спинку

крісла й нервово облизав губи. Зализаним назад волоссям

і змарнілим обличчям він нагадував антропоморфного пацюка.

— Панове, я змушений заперечити...

— Ну звісно, ти змушений, — сухо урвав його генерал

Неттлфорд.

Аґі проігнорував його.

— На цьому етапі перемовини з Марсом — необхідний перший

крок. Якщо ми почнемо розкидатися умовами і перешкодами, то

не тільки затягнемо цей процес, а й підвищимо шанси нової

ворожнечі. Якщо нам удасться зняти напругу, випустити трохи

пари...

Адмірал Нгуєн безвиразно кивнув. Коли він заговорив, його

голос звучав недбало.

— У вашому дипкорпусі є якісь новіші метафори, ніж про

паровий двигун?

Авасарала загиготіла разом з усіма. Вона була теж невисокої

думки про Аґі.

— Марс уже загострив ситуацію, — сказав генерал

Неттлфорд. — Мені здається, що наразі найкращим рішенням

буде відтягнути Сьомий зі станції Церера. Нехай вжарять на

повну. Заведемо будильник і подивимося, через який час

марсіяни захочуть відступити з Ганімеда.

— Ти маєш на увазі, щоби перевести їх у систему Юпітера? —

уточнив Нгуєн. — Чи скерувати на Марс?

— А на такій відстані ніхто не розрізнить, на Землю чи