Роберт Хайнлайн - Ляльководи, Роберт Хайнлайн

— Вам всім тепер видно, де саме та істота сиділа на ньому.

До цього моменту, коли з Джарвіса зняли халат, у залі чувся шепіт та здавлене хихотіння, але тепер у приміщенні запанувала мертва тиша.

— Так от, — продовжив Старий, — зараз ми спробуємо зловити того слимака! Ба більше, ми мусимо спіймати його живцем. Це застереження особливо стосується нетерплячих молодих хлопців, у яких чешуться руки. Ви щойно побачили, де цей паразит чіпляється на людину. Попереджаю: якщо паразит загине, то я вб’ю того, хто уб’є його. Якщо для того, щоб його спіймати, вам доведеться стріляти в носія, то цільтеся в нижню частину його тіла. Ходи сюди! — махнув мені Старий своїм пістолетом.

Я рушив до нього. Він зупинив мене на півдорозі між юрмою та собою.

— Докторе, заберіть Джарвіса геть! Посадіть його за мною. Ні, вдягати його не треба.

Покірливого Джарвіса провели через кімнату, а потім Грейвс зі своїм помічником приєдналися до групи. Старий знову зосередив свою увагу на мені.

— Витягни свою зброю. Кинь її на підлогу.

Старий націлив свій пістолет просто мені в пупок, тому я витягував свою зброю вкрай обережно. Поклавши пістолет під ноги, я відштовхнув його від себе десь на півтора метри.

— Знімай одежу — геть усю.

Я — не сором’язлива незайманка, але виконувати цей наказ мені було непросто. Проте пістолет Старого змусив мене відкинути стримувальні інстинкти, але не змусив промовчати декількох молодих дівчат, тому, коли я опинився зовсім голим, вони захихотіли. Одна з них мовила доволі голосно:

— А він нічогенький!

— Як на мене, то надто жилавий, — зауважила її подруга.

Я спалахнув, неначе наречена.

Оглянувши мене, Старий наказав мені підняти пістолет і став поруч:

— Підстрахуєш мене, — наказав він, — і поглядай на двері. Гей, Дотті, як там тебе, ти наступна.

Дотті була дівчиною з релігійної родини. Звісно, пістолета в неї не було і, мабуть, коли загула сирена, вона ще спала. Бо на ній була нічна сорочка завдовжки до підлоги. Вона виступила вперед, зупинилася — і більше нічого не стала робити.

Старий махнув їй пістолетом.

— Отже, знімай сорочку! Я ж не буду тебе чекати всю ніч.

— Ви це серйозно? — спитала вона, немовби не вірячи своїм вухам.

— Не барися!

Дотті здригнулася, аж підскочила на місці.

— Добре-добре, тільки не треба в мене пістолетом цілити. — Закусивши губу, вона повільно роз’єднала застібку на талії. — За це мені належить премія, — зухвало мовила вона і одним швидким рухом скинула із себе сорочку.

Після чого дещо зіпсувала ефект від своєї войовничості, явно позуючи на публіку. Це тривало лише якусь мить, але не пройшло повз моїх очей. Мушу зізнатися, їй було чим похизуватися, але я не мав настрою придивлятися.

— Обличчям до стіни! — гаркнув Старий. — А тепер Ренфрю!

Не знаю, чи навмисне Старий перемежав жінок чоловіками, але то була слушна ідея, бо це допомогло звести спротив до мінімуму. Хоча, чорт забирай, знаю, адже Старий нічого не робив просто так. Після моїх пекельних мук чоловіки діловито роздягалися, хоча декотрі ніяковіли. Що ж до жінок, то декотрі хихотіли, декотрі червоніли, але ніхто з них особливо не протестував. За інших обставин я спостерігав би за цим процесом із цікавістю, але не зараз. Фактично, ми змогли дізнатися один про одного те, чого не знали раніше. Наприклад, серед нас була дівчина, яку ми прозивали «цицьката». І ніхто особливо не переймався. Та виявилося, що ми ще й недооцінювали її принади. За двадцять хвилин оголилося стільки квадратних метрів блідої шкіри, скільки я ніколи не бачив раніше, а купа зброї на підлозі здавалася цілком пристойним арсеналом.

Коли настала черга Мері, вона подала хороший приклад і роздягнулася швидко й абсолютно непровокативно — Старому слід було починати з неї, а не з дурепи Дотті. Скидаючи своє вбрання, Мері не робила з цього сексапільної вистави й оголила своє тіло зі спокійною гідністю. Але те, що я побачив, не вгамувало моїх почуттів до неї.

Мері зробила чималий внесок у купу смертоносного залізяччя на долівці. І я вирішив, що їй просто подобалася зброя. Я ж завжди обходився лише одним пістолетом.

Насамкінець ми всі опинилися в чому мати народила, і виявилося, що ні на кому з нас паразитів не було. Неперевіреними лишилися тільки Старий та його секретарка, міс Гайнс. Схоже, він трохи її побоювався — вона була старшою за нього і мала схильність помикати ним. Я здогадався, куди поділася потвора, — якщо Старий мав рацію. Але він міг і помилятися, бо слимак міг запросто причепитися десь за балку стелі й чекати моменту стрибонути комусь на спину.

З пригніченим виглядом Старий поштрикав купу одежі своїм ціпком. Він, ясна річ, знав, що в ній нічого немає, а може, просто ще раз перевіряв. Нарешті він поглянув на свою секретарку:

— Міс Гайнс, прошу. Ви — наступна.

Я подумав собі: цього разу, брателло, тобі доведеться вдатися до сили.

Та міс Гайнс навіть не поворухнулася. Вона стояла, втупившись у нього поглядом, наче статуя під назвою «Ображена невинність». Я побачив, що Старий був готовий діяти, тому підійшов до нього й стиха сказав:

— Начальнику, а ви самі як? Знімайте штани.

Він ошелешено сіпнув головою.

— Я не жартую, — мовив я. — Паразит у вас, або в неї, або в обох. Роздягайтеся.

Старий умів коритися неминучому.

— Роздягніть її. А я роздягнуся слідом.

І з похмурим виглядом почав смикати свої блискавки.

Я наказав Мері взяти двох жінок і роздягнути міс Гайнс. Коли я знову поглянув на Старого, той вже встиг наполовину скинути штани — а міс Гайнс явно збиралася накивати п’ятами.

Старий був межи мною та секретаркою, тому я не мав простору для прямого пострілу, а всі інші агенти були роззброєні! І знову мені подумалося, що то не була випадковість: Старий побоювався,