Маріанна Ласкава - Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава

- Значить точно ВІН, Софія! Нам з тобою точно кінець! Ну все ми трупи! Нас посадять! Капець!

- так Олі не ний.. це ще не факт .... може це не він, і може він, ще не знає хто я ...може це просто співпадіння

- Тоді може, вдамо, що нас немає вдома?

- це не прокотить Олі, сусідки явно вже з радістю здали, що я зараз вдома, та й він я думаю, теж може на відстані відчувати відьму як я ЇХ інквізиторів, якщо він і справді інквізитор…

- капець ... точно ...

- Ось - ось Олі..

- І що робитимемо Софія?

- Ну як що? Будемо зображати, хорошу дівчину, якщо він не в курсі, що я відьма, а якщо в курсі, тоді хорошу і тиху і законослухняну відьму. Пішли, будеш поряд на випадок чого, зрозумів? а то хто знає на що він здатний..

- так зрозумів….

- про всяк випадок обережність не завадить

- отож

Враховуючи, що я була ще у своїй шовковій піжамі, майці та коротких шортах, і нагору просто накинула халат, навіть не зав'язавши його, а навіщо? переодягатися я, теж не збиралася. Тому пішла в такому вигляді, а кіт за мною, якщо він молодий інквізитор, то нехай помилується моїм спокусливим виглядом, і помріє, про те що йому не дістанеться причому ніколи, я не така доступна як всі інші.

Коли я відчинила ці двері, то була в шоці від побаченого. Там стояв, хлопець молодий, ну скажемо трохи за 30 років, високий, зі спортивною фігурою, широкі плечі, одягнений у білу футболку, джинси, і шкіряний піджак, з короткою стрижкою, і з легкою щетиною, я думаю, дня три він не голився і яка йому дуже йшла. Ох, як мені хотілося подивитися на його прес, під футболкою, ммм ... Він був шатен, з блакитним кольором очей, господи я любила чоловіків з такими очима. Ух, це був просто мій ідеал хлопця, але з одним, і дуже величезним мінусом, він ІНКВІЗИТОР, і мій найлютіший ворог.

Відьми та інквізитори ще з цих минулих були ворогами. Вони нас ще спалювали у минулому. Ще він стояв і дивився на мене так, немов сканував і мовчав. Словом він оцінював мене, гад. І я теж, я вирішила чекати, доки він сам першим не заговорить.

      РОМАН.

Сьогодні нарешті переїхав до нового будинку. Я так довго на це чекав. Як же мені набридла ця столична метушня, робота, в головному департаменті, жінки, що бігають за мною, це все було так одноманітно, хотілося чогось нового. Мені хотілося таке, щоб від одного погляду на неї просто хотілося її взяти і нікуди не відпускати, хотілося якесь зухвале дівчисько,  яке доводило б до сказу, набридли ці ідеальні ляльки. Мені просто раптово захотілося відпочити від усього цього, якоїсь  простої тиші. Тому, я вирішив взяти відпустку на місяць і поїхати в тихе невелике містечко, де суцільна природа. І я знайшов таке місце. Про це тихе невелике містечку, я знав давно. І я вирішив, що якщо мені тут сподобатися, то переведуся до місцевого відділу за контролем магії, бо вже дізнався, що в окрузі є відьми. Це було рідне місто мого друга та колеги Ігоря. Він дуже хвалив це місце, навіть допоміг із районом для вибору будиночка. І мені сподобався один будинок на головній вулиці, а саме за №9. Він був невеликим. На 4 кімнати, плюс кухня, передпокій, ванна кімната, і сад.

Я швидко влаштувався, так як меблі там звичайно були, з усіма потрібними зручностями, шкода в цей список не входила жінка, але добре, я думаю, сусідки у мене будуть симпатичні, а так як речей у мене було небагато, я впорався з ними швидко .

Але в цей момент було вже пізно, йти знайомитись, я вирішив, що з усіма сусідами на вулиці, я познайомитись у суботу вранці. А з тими, що біля мене можна і сьогодні, та й мені хотілося дізнатися, де найближчий магазин, щоб купити собі продуктів.

І ось я постукав у сусідній будинок під № 10, там мені відкрила ефектна, висока, струнка блондинка. І явно звичайна дівчина, яка не володіє магією, і це тішило, не дуже-то хотілося зараз на відьму натрапити навіть тут. Далі ми познайомилися, її звали Інга Волгова, їй 30 років, незаміжня. І коли я запитав у неї, де знайти найближчу продуктову крамницю, вона сама запропонувала разом зі мною сходити до того магазину. І що, якби все особисто мені показати, і по дорозі розповіла, що, де, і звичайно трохи про сусідів, що поряд жили. І так ненароком випадково сказала, що в нашому районі живе одна дівчина, відьма. Мене це звичайно не злякало, адже я іноді з ними перетинаюсь, робота у мене така. Та й багато хто з них цілком нормальними дівчатами були, з деякими я навіть дружив, і продовжую дружити.

І ось тепер мене ця місцева відьмочка дуже зацікавила, дуже вже хотілося дізнатися яка вона, і все про неї. Потрібно бути готовим до всього. Все що мені сказала Інга,  це те, що цю відьму звуть Софія Нікітіна, і що живе вона через 5 будинків від мене в будинку № 13. Що ж номер відповідний, мабуть,  навмисно підбирала, розумно. Заслужила плюсик за кмітливість.

І як добрий сусід я вирішив запросити Інгу на новосілля, і тих, хто жив на цій вулиці, та решту запрошу вже завтра. Ну і відьмочку звичайно, хоча спочатку я вранці піду до неї особисто познайомитися, щоб оцінити її. Хоча маючи здатність відчувати силу відьом. Її я й досі не відчував, може захист? Чи вона слабка відьма? Або, може, на неї це не діє. Чи може це через те, що вона далеко живе від мене? Гаразд, потім розберуся. Попрощавшись із Інгою, з купленими продуктами пішов до себе.

Вранці я пішов до будинку № 13, і чомусь дуже нервував, це було вперше. І тут мені відкрила дівчина з яскраво-рудим волоссям, нижче за плечі, в такому вигляді, що я забув, навіщо прийшов, і що хотів. Вона виглядала непогано, навіть дуже непогано. Скажімо, такі, як вона, на мій смак. А її вигляд… ну це було дуже спокусливо.