Ешлі Голд, Ксенія Мур - Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур

1.1

— Це якесь знущання, — миттю промайнуло в голові. І це, треба сказати, було першим, що спало на думку, коли я нарешті вийшла з палацу. 

Вулиця зустріла мене проливним дощем, сильним пронизливим вітром і такимихолодом, що й собаки не вдержиш. Матінко моя рідна, якщо не помиляюся, то надворі ж середина весни! А я так поспішала, так квапилася, що навіть плаща не одягнула! Питання “що робити з поганим фіналом” відійшло на задній план, а нагальним стало інше – усе-таки я ризикувала промерзнути, змокнути і захворіти на запалення легень. Утім, і стояти наче вкопана біля входу до королівського палацу – це теж не найкраще рішення. Якщо зараз хтось вийде, притьмом поширяться плітки, буцімто рея Лайонкорт убита горем і ніяк не може відпустити принца.

До речі, про неї. Варто було б пригадати її сюжетну лінію оповіді. Замало знати, що на останніх сторінках книги героїня, потрапивши під гарячу руку Темного володаря, помре. Ні, це, звісно, важлива інформація, адже все-таки не дуже хочеться вирушати до праотців. До речі, а як розгорталися події, пов’язані з Мелісандрою? Можливо я зумію знайти спосіб повернутися назад? Які тут, у цьому світі, правила? Звернутися до чаклуна – та й по всьому, ось тобі і Хвесь увесь! Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець! Але… Чи є куди повертатися? А може, із моїм тілом щось сталося?

Торохтіння коліс карети, що під’їхала до входу, вирвало мене із роздумів.

— Реє Мелісандро, я відвезу вас додому, сідайте, — сказав візник. А я ніяк не могла пригадати, чи фігурувало його ім’я в книзі.

— Добре, дякую, — кивнула ввічливо і, швидко збігши зі сходів, метнулася до карети.

Усе-таки в теплій кімнаті, та ще й наодинці краще думається.

Від холоду мене всю трясло. Шкода, що в транспорті не було хоч якоїсь ковдрочки чи бодай широкого шарфа. Сукня з оголеними плечима – це, звісно, гарно, але вкрай непрактично. Та й ноги теж замерзли, адже туфельки були радше атрибутом елегантної реї і аж ніяк не могли зберігати тепло. Ага, якраз ноги можна принаймні сховати в складках довгої пишної спідниці.

Мелісандра Лайонкорт. Хто вона? Здається, дівчина із заможної родини. Донька графа чи маркіза Корнера Лайонкорта, третя дитина в сім’ї. Єдина донька, яка привернула увагу батька лише тоді, коли стала нареченою принца. А до того моменту тільки її старші брати купалися в увазі близьких, та й усі надії покладали виключно на них. І хоча Мелісандра зі шкури пнулася, аби довести всім, що вона не гірша за синів

Лайонкорта, проте її зусилля були марними. Дівчина не могла похизуватися винятковими навичками, та й магічного дару не мала. Утім, у королівстві лише одиниці вміли чаклувати, а одним із таких щасливців був рідний брат принца Лортона.

Мелісандра мала зарозумілий та зверхній характер, через який її недолюблювали, а дехто й відверто ненавидів. Тож сподіватися на допомогу подруг не варто. А матір? Про неї в книзі ані слова, проте, можливо, автор просто не прописав цього? До кого ж мені звернутися по допомогу?

Карета зупинилася на подвір’ї маєтку. На жаль, через дощ, який лив наче з відра, мені не вдалося як слід розгледіти ні будівлю, ні територію. Більшість ліхтарів губилася в темряві, а світла решти, які ще подекуди мерехтіли, було замало.

— Прошу, реє, — візник відчинив дверцята і подав мені руку.

— Дякую!

Мене ніхто не зустрічав. Можливо, не чекали так рано з балу, а може, вирішили, що забагато честі для дочки, яка не виправдала надій. Утім, я знову пораділа пам’яті тіла: було б дивно, якби Мелісандра забула дорогу до своєї кімнати.

Я вже майже дійшла до неї, коли за спиною почула чиїсь швидкі кроки: до мене стрімголов бігла служниця.

— Реє, ви зовсім мокрі, — перелякано торохтіла дівчина з гарним личком, поспіхом кланяючись мені. — Я зараз же допоможу зняти сукню і наберу гарячу ванну!

— Так, було б добре, дякую, — мій голос звучав тихо і жалюгідно, а ще тремтів від холоду. — І принеси щось попити. Я, здається промерзла до самісіньких кісток.

— Звичайно, реє, як накажете!

Цікаво, чи прийде батько Мелісандри поговорити з донькою? Та байдуже! Спершу треба відігрітися, а вже потім щось думати. Гаряча ванна та чай — ось моє єдине бажання на цей момент.

 

 

Любий читачу!

Дуже буду вдячна за підтримку! Ставте зірочку на книгу, пишіть коментарі та не забудьте додати книгу в бібліотеку, щоб не загубити її.  Оновлення будуть викладатися поки що кожного дня, а надалі через день. Хочу додати, що книга буде безкоштовною :)

І підписуйтесь на автора, мені буде дуже приємно!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно