Маріанна Аріна - Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна

Глава 1.1.

***

Далі стало ще «цікавіше». З'ясування відносин вилилося в наїзди один на одного на підвищених тонах. А згодом, якось непомітно додалися епітети: «істерічко», «мудак», «стерво», «бовдур». Щоправда, при свідках ні він, ні вона не дозволяли собі переходити на особистості. Співробітники і так ховалися як миші по норах, коли в його кабінеті вони починали сперечатися, гарчати один на одного і здіймати черговий скандал. Звукоізоляція не дозволяла почути всі подробиці. Але факт крику шефа та підлеглої приховати не вдавалося. Втім, вони про це й не думали. Занадто були захоплені з'ясуванням відносин.

Начебто відчувши, що шеф згадує її «незлим, тихим словом», Кейт фурією влетіла до його кабінету і голосно грюкнула дверима. Він тільки скривився. І напружився як хижак.

– Ось ваш контракт, через який ви так здійняли стільки галасу! – секунда, і документ полетів у його бік.

– Ти зовсім охреніла, чи що? – Чейз миттєво підскочив з крісла. – Зовсім вже страх втратила?

Кейт у відповідь недобре посміхнулася:

– Страх? Та хто тут вас боїться? Точно не я. – різкий поворот на місці змусив її руду шевелюру здійнятися вгору.

– Ну все… Ти догралася. – Чейз стрімголов кинувся до неї і схопивши за горло, притиснув до стіни. Бажаючи задавити морально і психологічно, він прижав її своїм потужним тілом до стіни. Враховуючи суттєву різницю в зрості та комплекції, фактично нависнув над нею як гора.

В очах Кейт спочатку спалахнуло здивування, потім розгубленість, а ще трохи згодом – справжня лють. Відсутність страху в її погляді знову здивувала Чейза.

– Забери від мене свої брудні руки, мудак! – прошипіла вона наче змія. І наступної миті він почув незрозуміле клацання десь на рівні своїх стегон.

Коли опустив очі, настала його черга впасти в шок. У її руках був складений ніж, який притискався до його паху. Він машинально прибрав руки і відсахнувся. Кейт же переможно глянула на нього, різко розвернулася і вийшла, голосно грюкнувши дверима.

 

***

– Що-що?? Повтори, будь ласка, ще раз... – Ділан, друг Чейза, так сміявся, що мало не впав з високого стільця біля барної стійки. – Вона приставила ніж до твоїх яєць? Боже, я вже обожнюю цю жінку.

– Замовкни, бовдур. Подивився б я на тебе у такій ситуації. – буркнув Чейз, потягнувши віскі зі свого келеху. На друга він не сердився. Хоча було неприємно зізнаватися в такому.

– Брате, ти зустрів жінку, у якої яйця не менше за твої. Це твоя карма за сльози всіх покинутих та принижених тобою жінок. – Ділан продовжував відчайдушно реготати.

Чейз вже пошкодував, що погодився випити з ним в улюбленому пабі. Хоча швидше жалкував про те, що розповів йому про Кейт.

– Ой, я тебе прошу… Нікого не принижував. Вони самі створювали якісь ілюзії щодо мене. Хоча я одразу ж розставляв усі крапки над «і». А потім ще й звинувачували мене у всіх можливих гріхах. І до чого тут я?

– Цікаво де ж вона його ховала, той ніж?  – замріявшись розмірковував Ділан. –  В білизні? Або у панчохах? Вона ж носить панчохи?

– Я тебе зараз вдарю! Не смій думати про її білизну чи панчохи. – спалахнув Чейз. Але зробив глибокий вдох та трохи помовчавши, додав. – Так, вона носить панчохи, як я встиг помітити. Але тебе це не стосується!

– Ти диви… Це що, ревнощі? Та такого не може бути. Для тебе ж всі баби – люди другого сорту. Щоб якась зачепила тебе – це щось із області фантастики.

Чейз ще більше нахмурився та незадоволено фиркнув.

– Та зараз… Не ревную я її. Просто хочу завалити і відтрахати так, щоб ходити не змогла. А потім послати «на…», щоб гонор збити з цієї сучки.

– Ха! Хто тут кого завалить – це ще дуже спірне питання. – Ділан поплескав його по спині. – Дивись, щоб потім ти зміг ходити. Та щоб зберіг цілим свого «молодшого друга». Щось мені підказує, що твоя руда фурія на все здатна. 

– Вона не моя. – буркнув собі під ніс Чейз і поглянув на друга з-під брів. Але заперечити нічого не міг. Хто знає, може це стерво і в ліжку ніж тримає десь близько.

А от сама думка про Кейт у його ліжку, яка б тремтіла під ним, чи то від страху чи від збудження – його  дуже  захопила. І настільки сильно, що він навіть не відразу почув, що Ділан намагався привернути його увагу.

– Агов, чувак. Розмріявся? Поїду-ка я додому. Завтра ще робочий день. Та й тобі треба відпочити перед зустріччю зі своєю рудою фурією. Сил набратись для «нового бою». І, до речі, бережи своє «господарство». А то ще щось недобре станеться... – Ділан знову розреготався і пішов, поплескавши на прощання його по плечу.

Чейз залишився сидіти за барною стійкою. Думав ще випити, щоб нарешті розслабитися. Але, занурившись у думки про все, що сталося сьогодні, з кожною хвилиною ставав тільки злішим і злішим. Зрештою роздратовано жбурнув гроші на стіл та швидко вийшов на вулицю. Потрібно було скоріше дістатися додому та завалитися спати, поки він не вибухнув остаточно і не вчинив що-небудь дуже не добре.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно