Поліна Креп - Випадкова наречена, Поліна Креп
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Дякую, та ні… Я, мабуть, прогуляюся…
«Наречений» за спиною дворецького кидає погляд на вікно.
– …у саду! Так. Я… Ми прогуляємося у саду, – вимучую із себе усмішку, та губи не слухаються.
– Звичайно, розумію, – відступає сувора постать. – Теодоре, зайди до мого кабінету пізніше, – розгортається та йде, не дочекавшись відповіді.
Кабінет? У дворецького? Хм… І ще цей владний тон. Ні, мені сто відсотків треба на повітря. Я вже нічого не второпаю.
Мій «наречений» на ім’я Теодор знову веде мене коридорами. Цього разу я навіть радію його міцним притисканням. Бо ноги мені зраджують – я практично повисаю на ньому. Тішить лише одне – дуже скоро все скінчиться, і я нарешті залишу цю дивну оселю.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.
