Шеклі Роберт - Паломництво на Землю, Шеклі Роберт

— Війна — це страхіття. У такому разі ти прибув на Землю заради кохання.

— Як ви довідалися? — запитав Саймон. Коротун скромно посміхнувся.

— Кохання й війна, — сказав він, — основні продукти земної комерції. Упродовж століть вони незмінно дають нам солідний дохід.

-А дуже важко знайти кохання? — запитав Саймон.

— Прямуй у бік центру, це за два квартали звідси, —жваво відповів коротун. — Проминути неможливо. Скажеш, що тебе прислав Джо.

— Не може бути! Як це можна отак вийти й...

— А що ти знаєш про кохання? — запитав Джо.

— Нічого.

— Отож-бо, а ми знаємося на цій справі.

— Я знаю лише те, що сказано у книгах, — сказав Саймон. — Пристрасть під божевільним місяцем...

— Авжеж, тіла, що сплелися одне з одним на морському узбережжі.

— Ви читали цю книгу?

— Це звичайна рекламна брошура. Мені треба йти. За два квартали звідси, не проминеш.

І чемно вклонившись, Джо зник у юрбі.

Саймон допив кока-колу й попрямував Бродвеєм у бік центру. Його збентежили слова коротуна, але він вирішив не робити передчасних висновків.

Дійшовши до 44-ї вулиці, він побачив величезну яскраво освітлену неонову вивіску. На ній значилося: "КОРПОРАЦІЯ "КОХАННЯ ".

Дрібнішими неоновими літерами було написано: "Працюємо цілодобово!"

І ще нижче: "На другому поверсі".

Саймон насупився ще більше, страшна підозра спала йому на думку. Але все ж він піднявся сходами й увійшов до невеликої зі смаком умебльованої приймальні. Звідти його спрямували в довгий коридор, вказавши номер потрібної кімнати.

У кімнаті сидів симпатичний сивочолий чоловік, він підвівся із-за вражаючих розмірів письмового столу, простягнув Саймонові руку й сказав:

— Вітаю! Як справи на Казанзі?

— Як ви дізналися, що я з Казанги?

— По сорочці. Я завжди дізнаюся по сорочці. Мене звати містер Тейт. Я тут, щоб зробити усе можливе для вашого задоволення. Ви...

— Саймон. Альфред Саймон.

— Сідайте, будь ласка, містере Саймон. Сигарету? Щось питимете? Ви не пошкодуєте, що звернулись до нас, сер. Ми найстаріша фірма у сфері любовного бізнесу і набагато більша, ніж наш найближчий конкурент "Пристрасть анлімітед". До того ж вартість послуг у нас значно менша, а товар ви отримаєте високоякісний. Можна дізнатися, звідки ви довідалися про нас? Ви бачили нашу велику рекламу в "Таймс"? Чи...

— Мене прислав Джо, — сказав Саймон.

— А, енергійний хлопець! — сказав містер Тейт, весело похитавши головою. — Гаразд, сер, немає причин відкладати справу. Ви подолали неблизький шлях заради кохання і отримаєте його.

Він потягнувся до кнопки на своєму столі, але Саймон спинив його і сказав:

— Не хочу видатися нечемним, але...

— Я вас слухаю, — сказав містер Тейт із підбадьорливою посмішкою.

— Я цього не розумію, — промовив Саймон і густо почервонів. На його чолі виступили рясні краплини поту. — Здається, я не туди потрапив. Я не для того подолав шлях на Землю, щоб... Я хочу сказати, що насправді ви не можете продавати кохання. Адже не можете? Що завгодно, але тільки не кохання! Я хочу сказати, що це несправжнє кохання.

— Чому ж! Абсолютно справжнє! — підхопившись від подиву зі стільця, сказав містер Тейт. — У тому-то й річ! Сексуальні втіхи доступні кожному. Боже мій, це ж найдешевша штука у всьому всесвіті після людського життя. Але кохання — це рідкісний, особливий товар, його можна знайти лише на Землі. Ви читали нашу брошуру?

— Про тіла на темному морському узбережжі? — запитав Саймон.

— Саме так. Це я її написав. У ній гарно передано почуття, чи не так? їх не можна мати до будь-кого, містере Саймон. Ці почуття можна мати лише до того, хто кохає вас.

— І все ж це несправжнє кохання, чи не так? — із сумнівом у голосі промовив Саймон.

— Звісно, справжнє! Якби ми продавали підроблене кохання, то так його і називали б. Закони про рекламу на Землі дуже суворі, запевняю вас. Тут можна продавати що завгодно, але обдурювати споживачів не можна. Це — етика, містере Саймон!

Тейт відсапався і продовжив спокійнішим тоном:

— Ні, сер, тут немає жодної помилки. Наш продукт —це не замінник. Це саме те почуття, яке оспівували поети протягом тисячоліть. З допомогою чудесних засобів сучасної науки ми можемо надати це почуття у ваше розпорядження, коли вам заманеться, у привабливій упаковці, зручне у використанні та за сміховинно низькою ціною.

— Я уявляв його дещо більш... спонтанним, — сказав Саймон.

— Так, у спонтанності є свої принади, — погодився містер Тейт. — Наші дослідницькі лабораторії зараз працюють у цьому напрямі. Повірте мені, немає нічого, що наука не могла б створити, коли існує попит.

— Усе це мені не подобається, — сказав Саймон, підводячись зі стільця. — Краще піти подивитись кіно.

— Зачекайте! — вигукнув містер Тейт. — Ви, мабуть, гадаєте, що ми намагаємося вам щось нав'язати. Ви, напевно, вважаєте, що ми познайомимо вас із дівчиною, яка вдаватиме, ніби кохає вас. Так?

— Певно, так.

— Якраз ні! По-перше, це було б надто дорого. По-друге, амортизація дівчини була б колосальною. До того ж їй було б психологічно дуже важко жити в умовах брехні такої глибини й масштабу.

— Тоді як ви це робите?

— Ми використовуємо наші знання науки та людського мислення.

Для Саймона це було китайською грамотою. Він рушив до дверей.

— Скажіть, будь ласка, — сказав містер Тейт. — На вигляд ви тямуща молода людина. Невже ви не зможете відрізнити справжнє кохання від несправжнього?

— Звісно, зможу.

— От вам і гарантія! Якщо наша послуга вас не задовольнить, можете не платити нам ані цента.

— Я подумаю, — сказав Саймон.

— Навіщо чекати? Провідні психологи кажуть, що справжнє кохання зміцнює нервову систему, відновлює здоров'я, заспокоює вражене самолюбство, сприяє відновленню гормонального балансу й поліпшує колір обличчя.

У коханні, яке ми пропонуємо, є все: глибока й стала прихильність, нестримна пристрасть, повна відданість, майже містичне обожнювання ваших вад і чеснот, щире прагнення робити приємне. І на додаток до всього лише "Корпорація "Кохання" може запропонувати вам неповторну мить, сліпучий спалах кохання з першого погляду!

Містер Тейт натиснув кнопку. Саймон нерішуче насупився. Двері відчинилися, увійшла дівчина, і Саймон втратив здатність тверезо мислити.

Вона була висока й струнка, з каштановим волоссям з вогненно-рудим відтінком. Саймон нічого не міг сказати про її обличчя, крім того, що його очі застелили сльози. А якби його запитали про її фігуру, він мабуть убив би того, хто питав.

— Міс Пені Брайт, — сказав містер Тейт, — познайомтесь з містером Альфредом Саймоном.

Дівчина спробувала говорити, але не могла вимовити ані слова. Саймон теж втратив дар мови. Він дивився на неї і знав: все інше не мало значення. До самих глибин свого серця він знав, що кохає. Кохає по-справжньому і беззастережно.

Вони одразу ж вийшли, взявшись за руки, сіли в реактивний гелікоптер і приземлилися біля невеликого білого котеджу, що стояв серед соснового гаю на березі моря. Вони розмовляли, сміялися й пестили одне одного, а згодом у променях сонця, що сідало за горизонт, Пені здалася Саймонові богинею вогню. У блакитних сутінках вона глянула на нього своїми величезними темними очима, і її знайоме тіло знову стало загадковим. Зійшов місяць, яскравий і божевільний, і перетворив плоть на тінь, і вона плакала, вдаряючи його в груди своїми маленькими кулаками, і Саймон теж плакав, хоча й не знав чому.

Нарешті, настав ранок, слабкі й тривожні промені світанкового сонця виблискували на пересохлих губах закоханих і тілах, що сплелися в обіймах, приголомшені шумом хвиль і божевільною пристрастю.

Опівдні вони повернулися до офісу "Корпорації "Кохання".

Пені стисла його руку й зникла за дверима.

— Це було справжнє кохання? — запитав містер Тейт.

-Так!

— Ви цілком задоволені?

— Так! Це було кохання, найсправжнісіньке кохання! Ллє чому вона наполягала на тому, щоб ми повернулися?

— Настав постгіпнотичний стан, — сказав містер Тейт. —Що?

— А ви на що сподівалися? Усі прагнуть кохання, але не всі хочуть платити за нього. Ось ваш рахунок, сер.

Саймон роздратовано відрахував гроші.

-У цьому не було необхідності, — сказав він. — Я, безумовно, заплатив би вам за те, що нас познайомили. Де вона зараз? Що ви з нею зробили?

— Будь ласка, спробуйте заспокоїтись, — умовляв містер Тейт.

— Я не хочу заспокоюватись! — кричав Саймон. — Я хочу бачити Пені!

— Це неможливо, — крижаним тоном промовив містер Тейт. — Будь ласка, припиніть істерику.

— Ви хочете викачати з мене більше грошей ? вола в Саймон. — Добре, я заплачу. Скільки я повинен заплатити, щоб вирвати її з ваших лап?

Саймон вихопив гаманець і жбурнув його на стіл. Містер Тейт ткнув у гаманець вказівним пальцем.

— Покладіть це собі до кишені, — сказав він. — Ми стара й дуже поважна фірма. Якщо ви ще раз підвищите голос, я буду змушений виставити вас звідси.

Саймон ледве опанував себе, запхав гаманця до кишені й сів. Глибоко зітхнувши, він спокійно проказав:

— Вибачте.

— Так-то краще, — сказав містер Тейт. — Я не дозволю кричати на себе. Але якщо ви будете розсудливі, я готовий вас вислухати. У чому проблема?

— Проблема? — знову підвищив голос Саймон, але опанував себе і сказав: — Вона кохає мене.

— Звісно.

— Тоді як ви можете розлучити нас?

— А яке відношення має одне до другого? — запитав містер Тейт. — Кохання це чудова інтерлюдія, відпочинок, воно корисне для інтелекту, самооцінки, гормонального балансу, шкіри обличчя. Але навряд чи хтось бажав би кохати й далі, чи не так?

— Я бажав би, — сказав Саймон. — Це кохання незвичайне, єдине...

— Так і є, — сказав містер Тейт. — Але, як ви, напевно, знаєте, будь-яке кохання організоване за стандартною технологією.

-Що?

— Ви, мабуть, чули про технології виробництва кохання?

— Ні, — сказав Саймон. — Я гадав, це було... природне.

Містер Тейт похитав головою.

— Ми відмовилися від процесу природного відбору багато століть тому, одразу після Технічної революції. Він занадто повільний і непридатний для комерційного використання. Навіщо він, якщо ми можемо продукувати будь-які почуття шляхом тренування й відповідного стимулювання визначених мозкових центрів? Результат? Пені абсолютно закохана у вас! Ваша власна схильність (як ми й розрахували) саме до її соматичного типу зробила почуття повним.