Старицький М. П. - Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Старицький М. П.

не бійсь! (Одходить.) Гляньте-бо, який гарнесенький хлопчисько! Я б зараз закохалась!

Дівчина (ряба). Тільки маненький.

Дарина. А тобі б якого, з верству?

 

Сміх.

 

Маруся. Ну, запрягайтесь, дівчатка,- час, час! Та підвозьмо зараз до Хоминої хати.

1-а дівчина. Та цур йому! Такого ідола і зачіпати страшно.

2-а дівчина. Е, він відьмак: з чортами знається.

Дарина. А батьки його? Здирщики ж були пекельні! Все село обнищили.

Галина. А баба його? Та всяке обминає цю відьмацьку хату...

Маруся. Хоч і відьмак, та багатий: побачите, скільки виправимо у нього всякої всячини.

Галина. Як струсоне носом...

Дівчина (ряба). Та замість червінців чорти повипадають.

Маруся. То тобі подаруємо.

Дівчина (ряба). Спасибі за ласку,- візьміть собі у запаску.

Дарина. А, бодай вас! Рушаймо!

 

Підвозять до хати Галину.

 

Дехто. Заводь же, Марусе: ти у нас до всіх пісень голова.

Всі (співають)

 

Ой дзвін дзвонить,

Місяць сходить.

Наш паниченько

Перебірниченько -

Все перебирає:

А що краще - собі бере,

А що бридче -

Служенькам дає.

Ой дзвін дзвонить,

Місяць сходить.

Наш паниченько

Перебірниченько

До господаря прибуває,

До господаря прибуває,-

Подарунків чекає.

Щедрий вечір!

 

Ой вийди, господарю,

Із своєї хати

Паниченька вітати!

Винось блаватас, оксамитки,

Добрі наїдки, напитки;

Та винось щиро, без спору,

Щоб не було перебору!

Щедрий вечір!

 

Галина (з викриком). Щедрик-ведрик, 2 дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски; а як не дасте - самі не з’їсте!

 

ВИХІД II

 

 

Ті ж і Хома.

 

Хома. Спасибі, дівчатка, що не минули моєї хати!

Маруся. То мені дякуй, бо я без тебе й щедрувать не хотіла.

Хома. Кепкуєш? Ох, усе кепкуєш!

Маруся. От розпитайся, коли не віриш.

Дарина й другі. Правда, правда! Там просто гине за тобою, сказано - коха!

Хома. Смійтесь! З посміху люди бувають! Я от такий до вас, що й господи, а ви й добрим словечком не згадаєте!

Маруся. А чом же тебе не згадувать? Ти щедрий! От і тепер, певно, нашого хлопчика, Мелана, всім наділиш!

Хома. Аякже, якже! Для такого хорошуна нічого не пожалую. (До Марусі.) А для тебе, зіронько, і птичого молока дістану.

Маруся. Тобто така до вподоби?

Хома. Перервався б!

Дарина. Що ж, доставай!

Хома. А далі?..

Маруся. Серце в мене м’яке, а після птичого молока, може, і зовсім розкисне.

Хома. Е-ех! Куди вже нам!

Маруся. А ти, парубче, не плошай! Пива, меду давай, срібла-злота підсипай!

Дарина. Та швидче, бо ніколи!

Хома. Зараз, зараз! (До вікна.) Бабусю, бабусю!

Маруся. Ота баба й єсть відьма.

Дівчата. І-і! Матінко!

Голос баби. А що там?

Хома. Подавайте сюди, бабусю, книшів, пирогів, ковбас.

 

У вікно подають.

 

А хто у вас за міхоношу?

Галина. Я.

Хома. Наставляй торбочку!

Маруся. А гроші, гроші?! Однією свининою не одкаснешся.

Хома. Заспівай-бо мені, ясочко, то повну жменю одсиплю!

Маруся. О?!

Хома. Далебі! Ось і гроші. (Виймає повну жменю мідяків.)

Маруся. Давай же вперед!

Хома. А не одуриш? Ні? Ну, наставляй пригорщенята. (Сипле гроші.)

Дарина. Ого! За це справді слід пошанувати!

Маруся. Пошануємо, пошануємо! Я для тебе й пісеньку склала. Підхоплюйте, дівчатка! (Співає.)

 

Чумарочка рябесенька,

Пригортає злегесенька.

Той мене пече, ріже,

Що не люблю, в вічі лізе;

Той мене порива,

Кого люблю, то й нема!

 

Хор жіночий

Той мене порива,

Кого люблю, то й нема!

 

Маруся

Та й цей пробі гарнесенький,

Як кілочок рівнесенький,

Ніженьки, як цівки,

Брівоньки, як п’явки.

Ніс тільки похиливсь,

На губу, бач, задививсь!

 

Хор жіночий

Ніс тільки похиливсь,

На губу, бач, задививсь!

 

Маруся:

На тарільці два лини,

Прийди, серце, прилини,

До стрункого твого стану,

Може, я таки дістану;

Тільки, орле, не барись,

Тополею розігнись!

 

Хор жіночий

Тільки, орле, не барись,

Тополею розігнись!

 

Маруся

А як же я пригорну

Твою гору - не спину

До серденька щирого

Хорошуна милого!

Бо я дівчина лиха,

Ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!

 

Хор жіночий

Бо я дівчина лиха,

Ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!

 

(Побігли.)

 

ВИХІД III

 

 

Хома сам.

Впродовж цієї сцени здалеку несеться pianissimo 3 та сама щедрівка жіноча.

 

Хома (скажено). Смієшся?! Глузуєш?! Ще й других нацьковуєш! І чим я винен, що за батьків мушу поневірятись? Самі вони, породивши