Хома Кемпійський - Наслідування Христа

Перш за все вона мила всім побожним душам і тим, що бідують і терплять. Нераз досить тільки розгорнути її, перечитати кілька речень, а вже приходить в смутку — втіха, в скруті — порада, в спокусі — духовна сила. Чим більше і довше читати її, тим більше вона до себе притягає. Це справді золота книжечка. Тільки треба її читати не так, як інші книжечки.

2. Як читати її. Вона написана не на те, щоб розум набув з неї духовне знання, але на те, щоб наше серце стало кращим, більше любило Христа. Тому треба теж читати її не розумом, а серцем; поволі, спокійно, з увагою, передумуючи і переймаючи все те, що написано.

І так, щоб усе йшло своїм ладом і приносило багату духовну користь, треба:

1. Мати щоденно, а принаймні щонеділі і свята стало означений час на читання і добре пильнувати цього.

2. Перед читанням приготувати свою душу молитвою і бажанням не шукати тільки знання, а шукати духовного напоумлення на нинішню днину, то зн., пізнати те, чого цього дня воля Божа від нас бажає.

3. Читати серцем і душею, поволі, уважно, слово за словом, чи речення за реченням, стосуючи його до себе, до своїх душевних потреб. На різний лад можна це робити, як кому краще. І так — можна читати слово за словом, передумуючи кожне з окрема, хоч на таку хвилинку, як на один віддих. Можна читати частинами речень чи цілими реченнями, розбираючи їх серцем так довго, поки найдемо духовну користь і втіху для душі. При тім не треба спішитись, щоб багато перечитати. Бо краще читати мало, а вважно, чим багато, а скоро, без духовної користи. Досить буде перечитати на день одну сторінку, чи одну картку, а навіть тільки кілька речень добре записати їх у своїм серці. З того буде духовна користь.

4. Серед читання треба пам'ятати про те, що стоїмо перед Христом і розмовляємо з Ним, як з нашим найсердечнішим Учителем. Тому треба завжди при читанні будити в серці побожні почування: любови Божої, подяки і прохання, радости і жалю, каяття і доброї постанови на сьогодні і т. ін. При тім все треба шукати якоїсь правди і науки, що потрібна нам саме тепер, як правило нашого життя, щоб її затямити собі добре і жити за її вказівками аж до найближчого читання. Вона знову вкаже нам на щось інше.

5. Коли минає вже час, призначений на читання, треба коротенько пригадати собі те, що ми прочитали, подякувати Христові за сердечну науку і в молитві після читання попросити допомоги і благословення виконати Його святу волю.

6. Серед праці і дня добре є частіше пригадувати собі те, що ми сьогодні прочитали, щоб душею переживати і в життя вводити Христову науку. Тоді щойно впізнаємо Христа, коли будемо старатись в Його сліди ступати і закоштуємо того, яке-то велике щастя любити Христа.

Книжечку треба читати цілими літами, а найкраще — таки ціле своє життя.

Перша книга
ПРАКТИЧНА ЗАОХОТА ДО ДУХОВНОГО ЖИТТЯ
Глава 1
ПРО НАСЛІДУВАННЯ ХРИСТА І ПОГОРДУ ВСІМА СВІТОВИМИ МАРНОТАМИ

«Хто йде вслід за мною, той не ходить у темноті», — каже Господь (Йо. 8, 12). Це Христові слова. Вони заохочують нас до того, щоб ми наслідували Його життя і святі звичаї, якщо справді бажаємо просвітитися і очиститися від усякого засліплення серця.

Тому нашим найбільшим обов'язком хай буде міркування про життя Ісуса Христа.

Христова наука вища за всі науки святих; а хто матиме Його духа, той знайде хліб життя — манну, що в ньому ховається.

Але буває так, що люди, навіть часто слухаючи Євангеліє, замало ним переймаються; це свідчить про те, що вони не мають у собі Христового духа.

Хто ж хоче в усій повноті зрозуміти Христові слова, той хай старається у своєму житті вірно Його наслідувати.

Навіщо, здається, та велемудра розмова про Святу Тройцю, коли тобі бракує покори, і тому ти не будеш подобатися Святій Тройці?

По правді, велемудрі слова ще не роблять ані святим, ані праведним, але чесне життя робить милим Богові.

Волію радше відчувати розпач, ніж уміти сказати, що він означає.

Коли б ти знав усю Біблію і думки всіх мудреців напам'ять, навіщо б усе теє здалося без любови і благодаті Божої?

«Премарна марнота і все марнота» (Проп. 1,2), крім одного: Бога любити і Йому одному служити.

Найвища мудрість — погорджувати світом і таким чином прямувати до Царства Небесного.

Так, марнота єсть дивитися на проминаючі багатства і вповати на них.

Марнота — ганятися за почестями і пнутися вгору.

Марнота єсть давати волю бажанням тіла та жадати чогось такого, за що потім треба тяжко покутувати.

Марнота єсть бажати собі довгого віку, а мало дбати про те, щоб праведно жити.

Марнота єсть уважати тільки на теперішнє життя, а не добачати того, що має колись статися.

Марнота єсть любити те, що швидко проминає, а не квапитися туди, де чекає нас вічна радість.

Постійно пам'ятай приказку, що око не надивиться огляданням, ані ухо не наслухається слуханням (Проп. 1,8).

Тому старайся відірвати своє серце від речей видимих, а звертайся до невидимих дібр.

Бо ті люди, що піддаються своїм змислам, поганять свою совість і тратять ласку Божу.

Глава 2
ПРО МАЛОВАЖНІСТЬ ВЛАСНОЇ ОСОБИ