Філундія - Світло Лани, Філундія

Листя шелестіло.
Вона лежала на м’якому моху. Сонце просвічувалося крізь гілля дерев, але це не було звичайне сонце — воно мало легкий зелений відтінок, теплий, обіймаючий. Повітря пахло невідомими квітами.

Світлана сіла, важко дихаючи. Все навколо було живим. Кожен кущ ніби спостерігав за нею. І раптом… бурштиновий кулон запульсував.

— Нарешті… — пролунав тоненький голос.

З кулона вирвався яскравий промінчик з якого сформувалась крихітна істота — блискуча бджілка з прозорими крилами.

— Я — Санні, дух-хранитель бурштину. Ти — не просто Світлана. Тут ти — Лана, Дочка Лісу. Ти повернулася.

— Що це за місце? — прошепотіла вона.

— Це твій інший дім. Частинка твоєї душі завжди жила тут. Її колись розділили, щоб урятувати… і тепер настав час зібрати її докупи.

Санні закружляла навколо, залишаючи позаду золотий пил.
— Я можу захищати тебе. Цей пил створює щит. Моє жало — не смертельне, але тимчасово паралізує будь-яку магічну істоту. А ще я можу зцілювати нектаром із крила… але, прошу, не бийся без потреби.

— Я? Магія? Це якась помилка…

— Твоя магія — сила природи. Друїдська енергія, яка в тобі дрімала роками. Але самостійно ти її не опануєш. Тобі потрібен наставник.