miss Lovee - Червона троянда , miss Lovee

Далі їм потрібно було пройти через "Озеро Сліз", воно відображає найглибші страхи.

-Ларен, я не хочу більше це все... Мені лісу досить...-засмучено промовила Айлі.

-Але ж, дороги назад немає! Нам потрібно закінчити те що почали-відповів він.

-Я не можу! Я боюсь зустрітись зі своїм страхом!!!

-Я теж... Але нам все одно потрібно перемогти свої страхи! Ось дивись, там човен.

-На ньому попливем?...

-Так!

Вони зайшли у човен та відпливли від берега.

Айлі схопила Ларена за руку.

-Мені страшно...-сказала вона.

-Не бійся. Ми пройдемо через усе це разом!

Як тут, над озером з'явився туман.

Айлі побачила селует своєї мами, та здригнулась.

Вона поглянула на Ларена.

-Невже ти нічого не боїшся?-нерішучи запитала вона.

Він стиснув руки, але мовчав.

-Я не хочу лізти у твоє серце, але я повинна знати чому ти такий закритий...

-Я...одного разу вже був на цьому озері-сказав він, опустивши погляд вниз.

-Що?! Але чому ти одразу не сказав???

-Я не хотів тебе лякати... Так як я не стримав свою обіцянку.

-Яку обіцянку?!

-В мене була сестра...

-Що?!

-Так.. я пообіцяв доглядати за нею, але втратив її на цьому самому місці... Я знав що тепер нам потрібно буде йти знову сюди, тому я і не хотів тебе відпускати...

-Я навіть не думала про те що в тебе колись була сестра... Вибач що змусила згадати це...

-Та нічого... Що було вже не повернути.

Вдалині Ларен побачив селует своєї сестри... 

В середині у нього відбувалась буря. Він ледве стримував сльози.

Айлі взяла його за руку та сказала: "Я теж бачу її селует... Вона на тебе схожа".

У Ларена почали труситись руки.

-Пам'ятаєш що на початку ти мені сказав? Ми пройдемо через усе це разом! І це так. Ми друзі, а це означає що повинні розуміти один одного та підтримувати.

-Айлі-звернувся до неї Ларен-як мені пощастило тебе зустріти. 

В його голосі були чутні сльози.

-Ларен, я теж дуже рада що ти міг друг.

В ту ж мить туман зник. Почались великі хвилі, завдяки яким вони благополучно добрались до берега.

-Так ось...що ці всі роки було в твоєму серці-сказала Айлі.

Але він лише промовчав.

-А де Міріа?!-злякано запитала вона.

-І правда...де вона?!

Діти почали шукати її, але так і не знайшли.

-Ми не можемо піти без неї-промовила Айлі вже майже заплакавши.

-Айлі... Моя сестра теж тоді пропала.... Я боюсь що Міріа...

-Ні! Не кажи так! Ні! Ні! Ні! Я не хочу в це вірити!-перебила вона.

З папороті почувся шелест.

Це була Міріа, вона випригнула прямо на Айлі.

-Ура!!! Міріа!!-зраділа вона.

-Міріа! Як же ти нас налякала!-промовив Ларен.

Вони пішли далі.