Марія Дивосвіт - Пригоди Дракончика Люма, Марія Дивосвіт
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного ранку маленький дракончик Люм прокинувся й відчув, що повітря стало дуже холодним. Його золотисте світло тремтіло у морозній імлі.
Він визирнув зі своєї печерки і побачив: усе довкола вкрилося крижаними візерунками, а велике озеро в долині стало твердим, мов скло.
Звірята метушилися на березі.
— Що сталося? — запитав Люм.
— Під льодом залишилися чарівні квіти Веснянки, — пояснив старий Бобер. — Вони дають силу весні. Якщо їх не врятувати, весна цього року не прийде!
Люм замислився. Він не вмів вивергати вогонь, як великі дракони, а лише світився теплим світлом. Але він знав: потрібно діяти!
Він підлетів до озера й почав світити яскравіше й тепліше, намагаючись розтопити кригу. Та лід був занадто товстий.
Тоді Люм вигадав план.
— Нам потрібно працювати разом! — вигукнув він.
Він попросив Бобра побудувати канали, щоб вода могла рухатися під льодом. Лисичка допомогла розгрібати сніг, а сім’я Сов викликала теплі вітри своїми великими крилами.
Люм світив із усієї сили, зігріваючи землю.
Поступово лід почав тріскати. Спочатку маленькими тріщинами, а потім великими лусками!
І ось — нарешті! — озеро ожило. Під водою знову засяяли чарівні квіти Веснянки.
Земля затремтіла від радості, і перші теплі дощі полилися з неба. Весна повернулася!
Усі мешканці долини зібралися навколо Люма й радісно скандували:
— Люм — наш герой!
Маленький дракончик посміхнувся. Він знав: навіть якщо ти маленький і не маєш вогню, твоє світло і добре серце можуть розтопити навіть найміцніший лід.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди Дракончика Люма, Марія Дивосвіт», після закриття браузера.
