Елевонда Евермонт -Еливедо - Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо

Анджеліка і Аделарда.

- Надішліть, будь ласка, -   я передала лист батькам.  

Вони сказали чари і лист зник. 

- Швидше б у нас була магія, -  замріяно сказала я. 

- Ми і так чарівники, зі слів Рента і Бена, -  відповіла Аделі.

- Так, але хотілося б стати справжніми чарівницями, -  засмучено відвела погляд у бік. 

- Але зараз ви повинні збиратися, -  нагадала про свою присутність мама.  

- Добре, що хоч не вночі, і знаємо куди йти, - посміхнулася, згадуючи про минулу подорож.

- Насправді я вже давно все знала і тому зібралася, -  вона сказала це тихо, опустивши погляд на підлогу. 

- Ти ж сама на це натякнула як прийшла, але звідки? -  запитала я, пильно подивившись на неї. 

Вона важко зітхнула 

Може ти дозволиш переглянути твої спогади, думаю тобі так буде простіше, - запитала мама в неї, тепло всміхнувшись.  А так можна? - здивовано запитали ми.  Зовсім на короткий проміжок часу, краще якщо ти Аделі сформуєш його, а ми зробим віддзеркалення.  Добре.  

Магія справді неймовірно чудова, ми змогли побачити, все що сталося з Аделі за цей час, я лише уважно дивилася і будувала різні теорії щодо того чому подруга стала жертвою цих снів. 

 

Аделі Фрейлез

Пройшло два роки, та омріяного спокою, так і не було. Ніхто не знав, те що знала я, але була змушена мовчати. 

Я бачила майбутнє, а може це було і теперішнє, бо тоді стає зрозуміло, чому це не Анджелі відкрилося. Ела ж говорила, що дар має подруга, шкода не знаю, що в мене.

Так от, всі ці два роки, я бачила дивні сни. Перший з'явився через два місяці, після подій в Енстрагральті. Спочатку, це була Роза Декабріз, яка говорила, що її країні загрожує небезпека, з кожним сном події відкривалися все більше.

Наступна була Посуха, вона ж Леандра Ботермі. Підступна і темна чарівниця, яка хотіла перетягнути мене на свій бік, та я навчилася не довіряти нікому, тому її не слухала. Зате, хоч побачила, яка вона -  світле волосся і одяг пісочного відтінку. 

Про завдання я знала давно, але зовсім не розуміла, чому не можу про нього розповісти. Я почала шукати книги про магічні сни, та знайшла з чарами, які вивчила напам'ять (цікаво тільки як, їх там дуже багато).

Сьогодні неділя, але я прокинулася раніше ніж завжди.

-  Доню, тобі лист, - в мою кімнату зайшла мама, і я добре знала, що на мене чекало.

Час настав. А далі, мені потрібно було прийти до Анджелі, і почекати поки можна буде написати відповідь до листа. Цю розповідь, я вже і так добре знала.

Анджеліка Ланден

Деякий час після того як видіння спогаду зникло, я все ще перебувала під враженням і на диво, мовчала нічого не коментуючи.

- Мені не дозволяли сказати. Вибач, якщо зможеш, - тим часом тихо прошепотіла Аделі. 

Хотілося засміятися, як взагалі вона могла подумати, що я через це буду ображена. Я весь час відчувала, що щось станеться. Тепер зрозуміла, як це жити з таким даром, хоча раніше думала, що це просто інтуїція. 

- Звичайно, що я тебе вибачаю, - посміхнулася до неї, обіймаючи. 

Навіть, якщо Аделі думає, що я ставлюся до неї занадто добре, після того як вона перестала спілкуватися зі мною два роки тому, для мене вона назавжди залишиться найкращою подругою, яку потрібно цінувати.  

Елевонда. Вітаю усіх тих, хто буде читати продовження цієї книги. 

Анджеліка і Аделі. Раді бачити кожного тут. Передаємо вам свої найщиріші вітання. 

Анджеліка. Правда Аделі? 

Аделі. "сміється" Звичайно.