Сергій Кузнєцов - Терези Мистецтва, Сергій Кузнєцов

Хореографічна гармонія – легкість танцювального кроку та балетного стрибка, синхронність групових рухів. «Маленькі лебеді» в «Озері» тримають один одного за руки... Навіщо? Було, мені спадало на думку таке запитання. Для синхронності. Синхронність руху у групі – це нібито єдиний загальний рух, виконаний разом, спільно. Ось вже де необхідна виваженість за темпом та ритмом. Безперечно, таке єднання дуже прикрашає груповий танець.

Все має бути гармонійно у своїх співвідношеннях. Як визначити гармонійність? Зважувати…

Чи завжди й у всьому образна модель Терезів у мистецтві відповідає самому поняттю балансу художніх прийомів і дій? Ми говоримо про точне дозування емоцій у мистецтві, необхідної для виваженого сприйняття творів. Чи підходять для цього Терези як образ вимірювального інструменту?

Підходять, але гадаю, що не завжди. Ось два пункти, де відповідність не така очевидна. Перший такий. Терези – це все ж таки точний вимірювальний прилад за своїм вихідним призначенням. Звичайні ваги встановлюються у стан рівноваги при точному збігу ваги на обох чашках. Цю вагу можна виразити у грамах чи кілограмах. Вона написана на гирках, такий вимір об'єктивний. А коли ми говоримо про емоції у творчості, то постає питання – чим виміряти їх? У яких одиницях та якими «гирками»? Хіба ж є такий прилад? Я не знаю. Кількість емоцій – умовність, і виміряти її пропоную образним умовним приладом, моїми уявними Терезами… Суб'єктивність неминуча.

Вам хочеться, щоб актор говорив голосніше? А я щось напружуюсь від цього «крику». Вам ця картина здається надто яскравою? Подобаються пастельні тони? А мені нудна вся подібна «сірість», бажаю експресії. Вам хочеться слухати патетичну симфонію у величезній залі? А я віддаю перевагу камерному затишку з однією скрипочкою та роялем. Ви розчулюєтеся від ніжного танцю «маленьких лебедів»? А я встаю з оплесками після енергійного танцю народного ансамблю. Вам би ліричний романс про кохання? А мені б важкий рок!

То що? Розбіжимося по різних виставкових галереях та концертних залах? Так, скоріш за все саме так і зробимо. Але якщо все ж таки уявити Терези, то можна з їх допомогою і пошукати якусь рівновагу – гучності, кольору, експресії. Ось тоді самі собою прийдуть слова – співзвуччя, колорит, гама, акорд, гармонія… Це про те, коли все разом, а не окремо. Коли у взаємозв'язку, а не у різні боки.

Другий момент полягає в тому, що фізичні ваги мають лише дві чашки. На них ми й кладемо вимірювані предмети, порівнюючи їхню вагу. А у мистецтві таких умовних «чашок» буде набагато більше. У кожен витвір мистецтва ми вкладаємо найрізноманітніші емоції, намагаючись зробити його багатогранним та багатостороннім. Мої Терези Мистецтва мають кілька «чашок» для зважування. У фізиці такого немає, але за умови включення деякої фантазії ми можемо собі уявити такий прилад.

Отже, всі частини твору мають бути рівноважними між собою. Усі його елементи мають бути збалансовані. Це гармонізує будь-який витвір мистецтва. Це дозволяє автору художньо висловити свою думку, а глядачеві із задоволенням її сприйняти у всій повноті відчуттів.

І що ж, чашки терезів похиталися і зупинилися в нейтральному положенні... Гармонія досягнута! Не зовсім… є ще один пунктик. Кінцевий висновок доведеться зробити не зовсім логічним для викладених думок. А саме, Терези у кожного свої. І в автора, і у глядача. У кожного глядача… Вони індивідуальні, бо індивідуальне сприйняття кожної людини. Такою є природа речей. Ваги фізичні – повірені та точні, вони покажуть однакову вагу для будь-якого випадку, незалежно від того, хто зважує та його настрою. А Терези Мистецтва навряд чи дадуть той самий результат навіть для однієї людини, якщо вона «зважуватиме» що-небудь у різний час і при різному настрої. Смак… після смаку… апріорі… апостеріорі… ах, не сьогодні… щось я зараз не в дусі…

Що ж виходить? Щоразу нові відчуття? Так-так. Бо Мистецтво – це уміння робити неповторне, саме так. Якщо Мистецтво повторити двічі, воно стає математикою.

Ох, вже ці образні умовності…