Сергій Оріанець - Іспит, Сергій Оріанець

Ранок, сповнений тривог

Той ранок був пронизаний передчуттям. Я прокинулася ще до будильника, серце калатало, ніби барабан перед битвою. Сьогодні я мала скласти вступний іспит до Академії культури і мистецтв — моєї мрії, що горіла в мені, мов маяк у бурю. Усю ніч я повторювала монологи, відточувала інтонації, уявляла, як стою під сліпучими софітами, а погляди екзаменаторів ловлять кожен мій жест. Я була готова — так я думала.

На кухні я намагалася приготувати каву, але руки тремтіли, а клубок у горлі душив сильніше за голод. «Ти зробиш це, Стелла», — шепотіла я собі, дивлячись у тьмяне відображення в склі. Моя мрія бути актрисою була всім — крихкою ниткою, що тримала мене в бурхливому морі материнства, побуту, буденності. Але життя, як завжди, мало власний сценарій.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍