Love - Між реальностями, Love

Того вечора Кароліна не могла заснути. Її думки безупинно кружляли навколо слів Олексія, створюючи образи, які ставали все чіткішими й реальнішими. Як виглядав би її світ, якби вона мала інший вибір? Що, якби вона пішла іншим шляхом, не зупинилася на середині, не втомилася б від постійної гонитви за чимось недосяжним?

Кожен її варіант життя почав набувати форми. Вона уявляла себе успішною бізнесвумен, прокидаючись в розкішній квартирі з видом на місто. В її руках – планшет з останніми звітами, вона організовує важливі переговори, а її ім’я стало синонімом успіху. Але з іншого боку, Кароліна відчувала, що цей шлях не приніс би їй справжнього спокою. Вона б усе одно не відчула внутрішньої гармонії, тому що за всією зовнішньою розкішшю ховалася б порожнеча, яка неминуче з’їдала б її зсередини.

Але що, як би вона стала художницею? Тільки уявіть: її картини на стінах галерей, її роботи обговорюють у культурних колах, люди приходять до неї за натхненням. Вона працює на природі, створюючи шедеври, які залишатимуть слід у часі. І хоча цей світ здався б їй спокійнішим, його тінь у вигляді самотності і невизначеності теж не давала б їй спокою. Художник — це не лише творчість, але й боротьба з відчуттям неповноцінності, із сумнівами, що те, що ти створюєш, не варте уваги інших. Чи була б вона щасливою в такому житті?

Кароліна усвідомлювала, що кожен вибір виводить на новий шлях, але на кожному з них залишаються свої жертви. Вона не могла знайти відповіді на питання, яке виникло в її душі: чи варто йти за тим, що обіцяє ілюзорне щастя, чи залишитись в тому світі, який хоча й не ідеальний, але знайомий, хоча б частково підконтрольний?

Вранці, коли вона прокинулася, її рішення було вже дещо іншим. Вона вирішила поговорити з Олексієм. Залишити все як є? Чи все-таки спробувати? Або, може, це все лише втікацтво від реальності, яке призведе до ще більшої невизначеності?

Телефонний дзвінок Олексія був коротким. Він чекав її у своєму лабораторному кабінеті, де, як він пояснив, був пристрій, що дозволяє переходити між реальностями. Кароліна не могла пригадати, коли в останній раз була так зацікавлена чимось — а може, це була просто жага змін.

Її думки залишалися неоднозначними, але Кароліна одяглася і поїхала до Олексія, намагаючись влаштувати порядок у своїй голові.

Коли вона зайшла в лабораторію, Олексій вже чекав, тримаючи в руках пристрій. Він виглядав таким зосередженим, що навіть його погляд був трохи напруженим.

— Це він, — сказав Олексій, показуючи на невеликий апарат, схожий на складний механізм з численними екранчиками та кнопками. — Він дозволяє потрапити в інші реальності. Ти можеш вибрати, в яку хочеш потрапити. Я налаштував систему так, щоб ти могла побачити себе в різних версіях цього світу.

Кароліна стояла перед пристроєм, розглядаючи його, її серце билося швидше.

— І що далі? — запитала вона, намагаючись не здаватися занадто наляканою.

— Ти просто увімкнеш його, і система автоматично перенесе тебе в одну з можливих реальностей. Ти будеш бачити всі можливі версії себе, кожну з яких можна змінити, залежно від твого вибору. Я налаштував цей пристрій так, щоб ти могла побачити різні результати своїх рішень, щоб зрозуміти, який з них найбільше відповідає твоєму внутрішньому бажанню.

Кароліна почала відчувати дивне хвилювання, немов стояла на межі нового світу, де все можливо.

— І що, я просто... дивитимуся на інші версії себе? — поцікавилася вона.

— Не зовсім. Ти зможеш взаємодіяти з тими світи, з тими версіями себе. І навіть, можливо, зробити вибір, який змінить твоє майбутнє. Але будь обережна: кожна реальність має свої плюси і мінуси, як і твоє справжнє життя.

Кароліна подивилася на пристрій, відчуваючи, як її нерви розігріваються від цієї можливості. Що, як це справді може дати їй те, що вона шукає? Що, як це її шлях до відповіді?

— Готова? — запитав Олексій.

Вона глибоко вдихнула, натискала кнопку, і темний екран пристрою почав світитися. Тепер усе залежало від неї. Від того, чи буде вона готова побачити свої можливості в іншому світі, чи залишиться в цьому — світі, де її відчуття самої себе було таким туманним.