Інна Турянська - Космічного продовження не буде!, Інна Турянська

— Ви що? це космічні тюльпани! — стала на захист квітів флористка.

— Ще скажіть, що цей страх космічних грошей вартує! 

— Ну, не дорожче ніж гілочка еустоми, — стенула плечима жінка, а Степан випочив очі, бо якраз еустоми йому і потрібні були.

— Боюся запитати, скільки ж вартують еустоми на восьме березня? 

— Ого, — нарешті подав голос Артур. Здавалося цього чоловіка навпаки причарували ці космічні квіти. Для його космічної дружини саме воно! Навіть радів, що з гортензіями так склалося, бо ж інакше не купив би такої краси, — Це все, що є?

— А хіба тут мало?? — здивовано зиркнула на тюльпани флористка. В її руках було щонайменше штук п'ятдесят. 

— То ви так і не казали скільки еустоми вартують? — знову нетерпляче запитав Степан. 

— Гілочка сто п'ятдесят, — відповіли йому, — То що кому давати? 

— Ти реально думаєш купити Вірі цей страх? — прошепотів Степан Артуру на вухо. Здається, товаришу дійсно не подобався такий темний колір квітів.

— Скажу лиш, що це страх як гарно, — вголос відповів Артур другові, — Я беру всі ці тюльпани.

— Чудовий вибір, знала, що ви оціните, — задоволено всміхнулася флористка, — Тут навіть нічого додавати не потрібно, квіти дуже самодостатні й на фоні них всі інші просто загубляться.

Було помітно, що жіночі очі горіли й вона дійсно говорила щиро. Лиш Степан кривив носом і теж щиро не розумів такої краси. 

— Але тут п'ятдесят штук. Ну…парна кількість. За кордоном дарують, але в нас якось прийнято, що парну кількість несуть на похорон, — всміхнулася приязно жінка.

— Та хто такий страх на похорон принесе, — пирхнув Степан, — Такими квітами й живих можна передчасно в могилу загнати. 

— Тоді одну залиште собі, – підморгнув флористці Артур, — А решту зав'яжіть мені.

— Дивися, щоб я про це Вірі не розказав, інакше похорон буде у тебе, — прошепотів Степан Артуру на вухо, від чого вони обоє розсміялися, — А то вона тобі зав'яже…дещо…

За кілька хвилин Артур тримав в руках букет космічних тюльпанів і всміхався так задоволено, що здавалося, його посмішка помітна навіть з космосу.

— А мені не космічні еустоми за космічною ціною, — всміхнувся флористці Степан.

— Скільки вам гілочок, чи може ще що додати? 

— А що можна додати? 

— Ну, наприклад, фрезію. Вона теж має такі тендітні квіточки й разом ці два види будуть гарно дивитися. Можете взяти таку лавандового кольору, щоб не зливалося. Ось погляньте як ніжно виходить, — скомпонувала продавчиня кілька гілочок еустом разом з гілочками світло фіолетових фрезій, демонструючи Степану.

“Ніжно” - саме це слово відгукнулося в серці чоловіка теплом. Ніжно це про його дружину….про Діну.

— Дійсно дуже гарно і так тендітно, — підтримав жінку Артур. 

— Тоді давайте. Боюся запитати скільки ці фрезії вартують, — вишкірився Степан, все ще витріщаючись на букет товариша. Який жах! 

— Ану, погляньте, достатньо чи ще додати? — покрутила квітами в руках продавчиня. 

— А ви перше додайте скільки оте все вийшло, а я вам скажу…, — насправді Степан жартував щодо цього, бо жлобом він не був. Але ціна на квіти восьмого березня відверто лякала. 

— Додайте, я доплачу, — всміхнувся Артур жінці.

За кілька хвилин вони вийшли з квіткового зі своїми букетами. Артур вже йшов обережно, боячись впасти удруге.

— Сідай, вередлива принцеса підвезе тебе у своїй кареті, — сказав Степан, — Тільки оцей страх, поклади десь на заднє сидіння, щоб він мені очі не муляв, – вказав на тюльпани Степан.

— Швидше не засліплював своєю красою, — всміхнувся Артур у відповідь.

— Ти Вірі обережно це даруй, а то ще народить з переляку, – не вгавався чоловік, — Та однаково тобі космічне продовження аж ніяк не світить, – всміхнувся Степан, коли Артур сів поруч.

— Якось потерплю, — всміхнувся товариш.

— Та звісно потерпиш, якщо дев'ять місяців тому терпіти не міг, то зараз мусиш.

— Ой, Степане, і це мені кажеш ти…в якого аж троє дітей? — відрізав Артур.

— Та в мене просто комплектами родяться, — реготнув чоловік, натякаючи на те, що в нього двійня, — Враховуючи Африку, Господи помилуй, їх взагалі може бути четверо.

Обоє від цього розреготалися. А Степан якраз припаркував машину біля помешкання Артура.

— Ну, гарного восьмого березня, друже. Бережи себе і особливо ногу…ну і враховуючи які квіти ти купив Вірі, просто бережися.

— Дякую, а тобі я бажаю космічного продовження, брате, — підморгнув Артур Степану.

###

Вітання)) Це книга є бонусною частиною до книги "Бути другом", але її можна читати як окреме оповідання. Якщо вам сподобобаються герої, то зможете прочитати про них у повній весії книги. Гарного настрої і гарної весни.