Марті - Тіні Системи , Марті

Коли Олекса отямився, світ здавався перекрученим. Він лежав на холодній металевій підлозі, а десь далеко чувся рівномірний стукіт, схожий на механічний пульс. Повітря було густим і насиченим запахом горілого пластику. 

Першою думкою було: вони мене стерли. 

Але пам’ять не зникла. Навпаки, вона билася, як зламана пластина в черепі, наповнена образами. Його очі знову й знову бачать Ніну — її виклик у погляді, її питання: «А ви боїтеся?» 

Навколо не було знайомих місць. Це не кімната Реконструкції, не лабораторія й навіть не ізолятор. Тут усе було занадто хаотичним. Вогонь блимав у тріщинах стін, розкидані дроти і розбиті панелі миготіли аварійним світлом. 

> «Ти маєш вирішити, хто ти.» 

Слова жінки звучали знову. Але тепер вони мали вагу. 

--- 

Він спробував піднятися, але ноги підкошувалися. У кімнаті не було камер — це одразу впадало у вічі. Ніщо не спостерігало за ним. Він був вільний. 

Та це відчуття здавалося підозрілим. 

— Прокинувся, — пролунав голос за спиною. 

Олекса різко обернувся. Перед ним стояла Ніна. Вона виглядала інакше — на плечах був плащ, лице закривала маска, але її очі були ті самі, як у кімнаті Реконструкції. 

— Як ти мене витягла? — запитав він. 

— Це неважливо, — відповіла вона, подаючи йому руку. — Питання в іншому: що ти пам’ятаєш? 

Олекса відчував, як у його мозку наче завантажуються нові образи. Вони були нечіткими, фрагментами якихось подій. Він бачив себе на мосту, бачення якоїсь книги, вогонь і цифри. Цифри, що спалахували червоним: 0172. 

— Це код. Я бачила його в системі перед тим, як вони... — вона замовкла. — Але ти маєш вирішити. Ти прийшов сюди за собою чи за правдою? 

--- 

У цей момент Олекса зрозумів: він більше не лише гвинтик у Системі. Він — хтось, чию пам’ять спотворили, чию історію стерли. 

Він запитав: 

— Що ти маєш на увазі? 

Ніна подивилася на нього холодним, але відвертим поглядом. 

— Система не просто стирає спогади. Вона переписує реальність. Те, що ти пам’ятаєш, — це лише їхня версія. Але є справжнє. І це справжнє приведе тебе до вибору: або ти знайдеш себе, або залишишся ще одним їхнім створінням. 

--- 

Гучний удар перервав їхню розмову. У далекому коридорі загорілися прожектори. Червоне світло залило все навколо. 

— Вони вже тут, — сказала Ніна. — Тобі потрібно вибирати зараз. Йдеш зі мною чи залишаєшся? 

— Куди? 

— За межу ілюзії. 

Її рука простягалася до нього, але в її очах читалася загроза. Чи справді вона союзник? Чи, можливо, це ще одна пастка Системи? 

Він мав кілька секунд на вибір. 

--- 

Закінчення розділу: 

Олекса зробив крок до Ніни, хапаючи її за руку. Але всередині нього все ще пульсувала одна думка: 

> Чи не закінчиться ця втеча новою кліткою? 

Прожектори освітлювали їхній шлях. І там, у темряві попереду, почав проявлятися контур світу, про який він навіть не міг уявити. 

--- 

Цей розділ закладає підґрунтя для подорожі Олекси в пошуках правди про світ і себе.