Інна Турянська - Бути другом, Інна Турянська

Вперше Артур закохався у Віку — сестру Степана. Та тоді всі їх стосунки розвалилися. Він поводився огидно через дві причини. Як правильно він не знав, бо ріс в сім'ї де насилля і маніпуляції були проявом турботи, а також через те, що мачуха довгий час труїла його психотропним препаратом, через який він не міг себе контролювати. Це призвело до того, що він вилив Віці кислоту в очі, через що та осліпла на довгих шість років. Через це вони зі Степаном довгий час були запеклими ворогами, та разом пройшовши війну та довідавшись таємниці один одного, вони, зрештою стали друзями. Віці він зір повернув, оплативши дорогу операцію, але от серце її вже повернути йому не вдалося. Зараз вона була щаслива з іншим, а він так і був самотнім. 

Прикульгуючи Артур зайшов у квітковий магазин.

— Доброго дня, мені треба букет, — привітно усміхнувся чоловік до продавчині.

— Для дружини? — посміхнулася та у відповідь.

— Дружини, але не моєї, — відповів від чого продавчиня перестала мило всміхатися, а він додав, — Це для дружини друга, — сказав, а та вже просто стала не те, що не привітною, а наче гроза — злою.

— Гарний ви “друг”, — сухо сказала все ж вижавши щось на подобі посмішки.

— О, ні..ні, — зрештою зрозумів Артур про що вона подумала, — Ви не подумайте нічого такого. Її чоловік в курсі про мої наміри, — говорив, а брови продавчині поповзли догори, — Вона ж народила, — пояснював, а жінка отетеріло кліпала очима на Артура, — Не від мене, — прицмокнув Артур, — Від мого друга, — пояснював, а та вже геть розгубилася, — Одним словом, я їду до своїх друзів в пологовий, привітати їх з народженням дитини. Як вважаєте квіти зможуть порадувати жінку, яка тільки, що стала матір'ю? — спитав продовжуючи мило посміхатися, а продавчиня нарешті, зрозумівши, що перед нею не зрадник, а швидше радісний розгублений чоловік, відповіла:

— Звісно. Думаю дружині вашого друга буде дуже приємно якщо принесете їй букет з троянд, — підморгнула.

— Ні, — заперечив чоловік, — Букет з еустомами, Діна дуже любить еустими.

Продавчині чомусь крутилося на язику сказати, а ви схоже дуже любите Діну, але вона лиш максимально мило всміхнулася і відповіла.

— А ви схоже дуже любите своїх друзів. Ну що ж еустоми так еустоми, — плеснула в долоні.

— Ці двоє, це все що залишилося в моєму житті, — сумно говорив Артур наче сам до себе, — Тому для них лише найкраще, — і собі підмигнув чоловік до продавчині. 

— То скільки гілочок беремо…три, п'ять? — запитувала жінка витягуючи з води стебла.

— Всі, — впевнено сказав Артур, від чого та на мить підвисла.

— Ви певні, що всі…тут кругленька сума буде, та в мене ще й в коморі є еустоми. 

— Чудово, — посміхався Артур, — Несіть ще й ті, що в коморі, я ж сказав, для цих двох все найкраще. 

— Не всім в житті щастить зустріти такого друга як ви, — здивовано говорила жінка, витягуючи всі стебла з вази.

— Насправді, це мені пощастило зустріти такого друга як Степан. Бо не всі ризикуватимуть життям, щоб врятувати свого ворога, але це довга історія, — сказав всміхаючись, — І не дуже приємна, боюся квіти зів'януть від цих розмов, — жартував чоловік. 

— То значить ви були на війні? — питала продавчиня поглядаючи на його ногу, — Там отримали поранення? 

— Так, — коротко відповів той, спостерігаючи як стебла з'єднуються в один великий букет.

— То нести еустоми ще й з комори? — перепитала жінка.

— Звісно.

Артур мріяв нарешті дарувати квіти й для своєї дружини, якої в нього не було. Колись він часто дарував їх для Віки, але колишня дівчина потребувала зовсім не квітів тоді, а лиш його тепла, яке він їй не давав. Важко зітхнув.

— Ну ось ще додам кілька стебел і букет готовий, — сказала продавчиня повернувшись. Букет справді виглядав розкішно. Ніжні білі квіти дуже підходили до своєї майбутньої власниці, що теж мала м'який та ніжний характер. 

— Чудовий букет вийшов, але зробіть ще один з троянд, як ви й пропонували, — сказав Артур все ще милуючись чудовими квітами.

— А цей для кого? Часом вже не для вашої дружини? — підморгнула знову жінка.

— Ні, в мене її нема, — швидко відповів Артур, — Просто оберіть найкращі кілька троянд і звяжіть, цього буде достатньо. 

За кілька хвилин Артур повертався до машини з двома букетами. Один був розкішним та великим, інший скромним та непримітним, як і сам чоловік, що ховав свій сум за квітами. 

###