Людмила Міщук - Я живу на Землі, Богом даній мені, Людмила Міщук

За твої багатства віддають себе.

За родючі ниви, за життя щасливе,

За співучу мову любимо тебе.

Те тепло й цвітіння, врожаї відмінні

Нам приносить небо з Божої руки.

І душа радіє і, як тільки вміє,    

Славить Бога й небо за дари святі!

Пісня «Молитва за Україну»

Матінка-земля в нас одна-єдина

І одна-єдина рідна Україна:

І поля безкраї, і сади квітучі,

Ріки повноводні і могучі.

Я здійму до неба крильця-рученята,

Помолюсь за маму, помолюсь за тата,

За сестру і брата, за усю родину

І за рідну землю Україну.

Збережи нас, Боже, від лихої долі,

Уроди доволі житечка на полі.

Щоб сміялись дзвінко діти в кожнім домі,

Щоб були щасливі і здорові.

Я здійму до Бога крильця-рученята,

Помолюсь за маму, помолюсь за тата,

За сестру і брата, за усю родину

І за рідну землю Україну.

Учитель (біля карти)

Ось тут, у північно-західному куточку України живемо ми з вами. Здогадалися, яку територію я показую?

(Волинську область)

У цьому мальовничому краї лісів та озер, пшеничних ланів розташована наша мала батьківщина – село Покащів. Сільській раді підпорядковане й село Одеради.

Ще за часів Київської Русі навколо Святої Криниці утворилося давнє слов’янське поселення, яке носило назву Сторінка. Селяни селилися від річечки Вербівки до місця, де тепер розміщені школа й адміністративний центр села. Тоді тут росли густі кущі. Освоювати цю територію заборонялося. Люди селились тільки «по кущі». Звідси і назва – Покащів. Цю частину наші жителі називають «Село», а є ще давні назви частин села: Колонія, Загуменки та Сторінка [2, с. 440].

Наше село має кілька цікавих місць. Наприклад, Свята Криниця. Зараз її уже не стало, лишилася лише згадка і місце. Але які ж причини незрозумілого випадку, який стався з працівниками Київської геолого-дослідної станції років десять назад? За 200-300 м від Святої Криниці геологи підготували установку для буріння свердловини на дослідження покладів корисних копалин. Коли пробили свердловину, раптом усю установку стало зносити, труби лопнули, наче паперові. На рівнині почався зсув ґрунту, устаткування, що було в землі, зникло безслідно. Дослідники припускають, що натрапили на потужну підземну річку.

А покащівці-старожили переповідають легенду про Святу Криницю. Це місце, де брала початок річка Вербівка. Ще не так давно било дуже потужне джерело зі студеною, чистою, мов кришталь, водою. Розповідають, що у давні часи тут стояла церква. Сюди татари зігнали жителів і збиралися їх спалити. Але рідна земля не віддала на поталу людей – вона розверзлася і поглинула церкву. На цьому місці і виникла криниця.

Скажіть, будь ласка, де у нашому селі ви найбільше полюбляєте бувати? (Відповіді учнів)

Ось воно, наше село – наша мала батьківщина.

(Презентація «Моє рідне село»)

Сонце тут заціловує поле,

Тут привілля весняних вітрів,

Тут ростуть біля ставу тополі.

Ви впізнали? Це мій Покащів.

Є тут ліс молоденький сосновий,

Де збираємо ми маслюків.

Є тут став не один веселковий.

Здогадались? Це мій Покащів.

Асфальтована в ньому дорога,

В центрі школа – в ній дзвін голосів.

Магазин і медпункт, клуб і пошта –

Усе людям! Це мій Покащів.

Для села, у якому родився,

Я б хорошої долі хотів,

Щоби ріки добра полилися

У найкращий, у наш Покащів!

Пісня «Квітучий край»

Квітучий край, де небо чисте,

Де сонце ясне, променисте,

Ліси, озера, ріки і поля,

Безкраїй степ і синє море,

Старий Дніпро й Карпатські гори –

Це Україна, наша це земля.

Благослови, Господь, наш край,

В молитві об’єднай,

Смирення і покори, Отче, дай.

В серця людей всели любов –

Твій Син до нас зійшов,

Щоб ми любили і прощали знов і знов.

Навчи, Господь, у мирі жити,

Благословляти і любити,