Аксія - «лісові історії Кузьми та його друзів», Аксія

Одного вечора, коли місяць ніжно освітлював лісову галявину, Люсик, Кузя і заєць сиділи біля старого дуба. Дерево було таке велике і могутнє, що здавалося, ніби воно бачило вже не одне покоління лісових мешканців.

"Друзі, а ви не думали, що в цьому дубі може хтось жити?" – запитав заєць, поглядаючи на величезну дупло.

"Може, там живе якась мудра сова?" – припустив Кузя. "Вона могла б розповісти нам багато цікавих історій про цей ліс".

"Давайте заглянемо туди!" – запропонував Люсик.

Обережно підійшовши до дупла, друзі зазирнули всередину. І справді, в дуплі сиділа велика сова з великими, мудрими очима. Вона подивилася на них і мовила:

"Вітаю вас, маленькі друзі. Я бачу, що ви цікаві і допитливі. Чого ви хочете?"

"Ми хотіли б почути якісь історії про цей ліс," – сказав Кузя.

"О, історій про цей ліс стільки, що їх можна розповідати цілу ніч," – відповіла сова. "Але розповім вам одну, найцікавішу. Колись, дуже давно, в цьому лісі був захований великий скарб. Скарб цей був не з золота і коштовностей, а зі знань. У ньому були записані всі таємниці лісу, всі його історії. Але той, хто заховав цей скарб, залишив підказки, які потрібно розгадати, щоб його знайти", - розповідала стара сова Люсику, Кузі та зайцю.

"А де ж ці підказки?" - запитав Люсик, розглядаючи карту лісу, яку сова намалювала для них.

"Підказки розкидані по всьому лісі. Їх потрібно шукати", - відповіла сова. "Але будьте обережні, шлях до скарбу буде нелегким. Вам зустрінуться різні перешкоди, і вам доведеться проявити всю свою кмітливість і сміливість".

Друзі з радістю погодилися шукати скарб. Наступного дня вони вирушили в дорогу, озброївшись компасом і картатим зошитом, в якому вони планували записувати всі підказки.

Перша підказка привела їх до старого в'яза, на якому було вирізане загадкове слово: "час".

"Що б це могло означати?" - задумався Кузя, розглядаючи слово з усіх боків.

"Може, це пов'язано з годинником?" - припустив заєць.

Друзі вирішили пошукати навколо дерева годинник або щось, що нагадує про час. І раптом Люсик помітив на землі маленький камінчик, на якому був намальований годинник.

"Ось вона, друга підказка!" - вигукнув Люсик, піднімаючи камінчик.

Друга підказка привела їх до криниці, в якій вони знайшли камінчик з написом: "вода".

"Знову загадка!" - зітхнув заєць. "Що може означати вода?"

"Може, нам потрібно шукати щось біля води?" - припустив Кузя.

Друзі оглянули криницю і побачили на її дні ще один камінчик, на якому була намальована крапля води.

"Це, мабуть, третя підказка!" - сказала сова, яка весь цей час спостерігала за ними з дерева.

Третя підказка привела їх до печери, де їм довелося розгадати складний ребус. На стіні печери були намальовані різні символи, і друзі довго ламали голову, щоб зрозуміти їх значення.

"Може, це якийсь шифр?" - запитав Люсик.

"Спробуємо скласти з цих символів слово", - запропонував Кузя.

Друзі почали складати символи в різні комбінації, і нарешті у них вийшло слово: "ліс".

"Ось і розгадка!" - вигукнув заєць. "Нам потрібно шукати в лісі!"

Шлях був довгим і виснажливим, але друзі не здавалися. Вони допомагали один одному, підтримували і підбадьорювали. І нарешті, після багатьох пригод, вони знайшли останню підказку. Вона привела їх до великого каменю, під яким була закопана скриня зі скарбом.

Коли вони відкрили скриню, то побачили не золото і коштовності, а старі книги, повні історій про ліс. Там були історії про древніх дерев, про чарівних тварин, про мудрих лісовиків.

Друзі прочитали всі книги і дізналися безліч цікавих речей про свій рідний ліс. Вони зрозуміли, що найцінніший скарб – це знання. І вони вирішили, що будуть берегти цей скарб і передавати його наступним поколінням.

З того часу Люсик, Кузя і заєць стали справжніми знавцями лісу. Вони допомагали всім, хто потрапляв у біду, охороняли ліс від браконьєрів і розповідали цікаві історії про його мешканців. А стара сова стала їхнім мудрим наставником і другом.

І так вони жили довго і щасливо в своєму чарівному лісі.

Кінець