Bogdana reider - Бобальки, Bogdana reider

— І що це змінить? — глузливо спитала вона. — Бобалька — це ж просто тісто! Ви думаєте, що це якось вплине на наше життя?

— Спробуй сама, Палажко, — твердо відповіла Марічка. — Нехай твої сумніви розвіються.

Палажка знехотя підійшла, взяла одну бобальку й поклала її до рота. В ту ж мить її очі округлилися, і вона застигла. Відчуття тепла й спокою наповнило її серце. Вона опустила голову й тихо промовила:

— Пробач мені, Марічко. Ти мала рацію.

Після цього решта селян теж підійшли й взяли бобальки. Кожен, хто з’їдав кульку, відчував незрозумілу легкість і радість. Атмосфера в залі змінилася: люди почали посміхатися, говорити теплі слова одне одному.

Коли всі скуштували бобальки, у залі запанувала тиша. Раптом із кутка почувся тихий дзвін. На мить усі побачили, як у повітрі спалахнули маленькі світлячки. Це були духи гармонії, які повернулися, щоб благословити село.

Відтоді життя в селі змінилося. Урожаї стали кращими, сварки між людьми припинилися, а кожного Святвечора Марічка готувала бобальки, які стали символом єдності й любові. Її історію передавали з покоління в покоління, і ніхто більше не сумнівався, що маленькі кульки тіста можуть творити великі дива.

Кінець