Vasyl Shyrman - Інтерв'ю з Алістером Кроулі, Vasyl Shyrman

Замість передмови

Уявіть собі інший вимір — місце, де час і простір губляться, а будь-яке запитання може знайти свою відповідь. Саме туди я потрапив у ту ніч, коли з'явився Страж. Його вигляд лякав і водночас притягував: п’ятиметровий велетень, схожий на людину, але позбавлений усього людського. Його голос звучав не у вухах, а всередині мене, холодний і владний:

— Іди за мною.

— Куди? — запитав я.

— Не став зайвих питань. Ти просив — я виконую.

Я не став сперечатися і пішов за ним. Ми опинилися на залитій світлом галявині, де він жестом вказав на невидиме крісло, яке зависло у повітрі.

— Кого ти хочеш запитати? Назви ім'я.

Мій розум на мить зупинився, але одне ім’я спалахнуло, як готова відповідь.

— Алістер Кроулі.

Страж кивнув, і простір змінився. Я опинився у кімнаті, де сидів чоловік з проникливим поглядом.

— Вітаю тебе, Шукач, — мовив Кроулі, ледве помітно посміхаючись. — Страж сказав, що ти маєш до мене запитання?

— Вітаю, Алістере. Так, їх чимало.

— Тоді я теж присяду, бо здається, нас чекає довга й сподіваюся, цікава розмова.

— Не знаю, наскільки довга, але цікава — це точно.

— Що ж, тоді твоє перше запитання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍