Черрі - Tell me everything, Черрі

Очі Синміна розширюються до неможливого розміру. Він дивиться на Чоніна так, ніби вперше бачить, а той натомість втрачає всю свою впевненість. Хлопець розуміє, що занадто поспішив, як для першої повноцінної розмови, але це ж всього лиш флірт. Не більше не менше, і Мін не зобов'язаний на нього якось реагувати чи тим більше відповідати.

— Чому б це мені... — починає невпевнено.

— Так, звісно. Це просто жарт. Ти б ніколи не покликав мене на побачення. Про що це ми. Я забагато говорю, тому побачимося завтра на парах бувай, — він позорно тікає до гуртожитку, почуваючись повним йолопом.

— Чоніне, почекай ти все не так зрозумів! Чоніне! — кричить йому вслід Синмін, але парубок вже не чує зачиняючи за собою двері.

Він прибігає до кімнати й істерично сміється, міркуючи, як міг настільки сильно осоромитися перед хлопцем, який йому подобається. І де ходить той Джісон, коли він потрібен? Звісно Чонін не дзвонить йому, натомість приймає душ, гасячи істерику в зародку, вечеряє і сідає писати. Хлопець виливає у текст всі свої почуття, щоб стало трішечки легше пережити це. Легше не стає.

Лежачи в ліжку Чонін не розуміє, нащо бовкнув щось подібне, і головне, як завтра має йти в універ? Що він скаже Синміну? І чи взагалі зможе з ним поговорити? Однак додумати хлопець не встигає, бо втомлений за день мозок потребує відпочинку, тому Чонін засинає.

Зранку він, як завжди сперечається з Джісоном про те, коли вийти з дому. І слухає його захоплені розповіді про вчорашнє побачення з Мінхо. Про своє недопобачення Чонін другу не розповів. А коли хлопці прийшли в універ, то стикнулися з Синміном прямо в дверях авдиторії. Джісон, як годиться кращому другу прослизнув першим, займаючи місце для Чоніна.

— Кіме, ти сьогодні змінив колір сорочки, але вона всеодно виглядає убого, — рже зі свого місця Джіу, а Чонін відчуває, як хвиля гніву піднімається у його грудях.

— Слухай, убого тут виглядаєш лише ти, — голос хлопця лунає на всю авдиторію змушуючи студентів зацікавлено замовкнути. — Якби ти придивився, то зрозумів би, що ця сорочка коштує дорожче ніж все твоє шмаття разом взяте, — він зневажливо фиркає, із задоволенням спостерігаючи за перекривленим обличчям Джіу. І під ошелешеними поглядами однокурсників йде до свого місця, тягнучи за собою отетерілого Синміна.

— Хоч слово і ти труп, Джісоне, — гаркає, приземляючись на своє місце.

— Я мовчу, — друг піднімає долоні вгору, і до кінця пари сидить мовчки.

У бік Синміна Чонін намагається не дивитися. А після дзвінка мало не першим вибігає з авдиторії. Але хлопець недооцінив Міна, який наздогнав його в коридорі.

— Поговорімо, — він тягне Чоніна у бік виходу. Вони мовчки йдуть до парку, де зрештою сідають на одну з пустих лавок.

— Я не мав вчора так реагувати. Пробач, — схоже Міну й справді шкода, але його вибачення лише погіршують ситуацію.

— Все окей. Мій жарт був невдалим. Я змусив тебе почуватися не комфортно і мені прикро, — Чонін щирий, бо й справді не мав нічого подібного на думці, коли вчора сказав про побачення.

— Це означає, що ти не хочеш піти зі мною в кіно цими вихідними? — сумно схиляє голову Мін, вибиваючи землю з-під ніг Чоніна.

— Що? — юнаку здається, що йому почулося щось не те.

— Я кличу тебе на побачення, бо не зміг зробити цього вчора, — всміхається Синмін. — Тож ти згоден?

— Боже, звісно, — на вустах парубка з'являється облегшена усмішка. — На який фільм підемо?

— Можемо обрати разом трішки пізніше, якщо хочеш? — Синмін піднімається, а Чонін за ним. Все-таки пари ніхто не відміняв, а перерва не резинова.

— Тоді й відразу кафешку виберемо. Можна сходити після фільму.

Побачення пройшло більше ніж успішно. І потім Чоніну довелося пояснювати Джісону чому це він так загадкового всміхався коли повернувся.

Після закінчення університету хлопці вирішили жити разом, а ще через кілька років купили будинок і взяли собаку з притулку. А під бій новорічних курантів Чонін сказав Синміну "так". Тому попереду їх чекає підготовка до весілля.

Кінець ~♡

Кінець