Bogdana reider - Легенди Геловіну , Bogdana reider

— Ми тут, щоб допомогти вам. Хто ви? Що ми можемо зробити? На мить запанувала тиша, так глибока, що діти чули, як вітер пролітав крізь старі щілини будинку. Потім з дзеркала знову долинув шепіт, тихий і мелодійний, ніби хтось згадував забуту пісню:

— Ми душі, що застрягли між світами... Відьма зачинила нас тут багато років тому   В нас забрали частину душі. Ви можете допомогти нам звільнитися, якщо знайдете наші речі.

— А що це за речі? — запитала Ліза, її голос тремтів від страху та хвилювання.

— Кожен з нас залишив щось у цьому світі, коли нас забрали. Знайдіть наші предмети, і ми зможемо повернутись, — відповіла одна з фігур, її голос лунав як шепіт вітру. Діти переглянулися. Це було надзвичайно. Вони зрозуміли, що можуть стати частиною чогось великого і важливого.

— Ми готові допомогти, — впевнено сказала Дафна. — Але як нам знайти ваші речі? Ми ж не знаємо хто ви були при житі та коли ви зникли

— Ми були жителями цього містечка, — почала вона. — Декого з нас знали як ремісників, інших як вчителів, хтось був просто добрим сусідом. Відьма зачинила нас тут, коли ми спробували зупинити її злі наміри. Дафна та інші діти слухали уважно, намагаючись не пропустити жодного слова.

— Що саме нам потрібно шукати? — запитав Джек. — Ми не можемо шукати в темряві без підказок.

— В кожного з нас є свій предмет, який був частиною нашого життя пере тим як заточити нас сюди відьма забрала ці речі, щоб закріпити наше ув'язнення. Вони можуть бути заховані в цьому будинку або десь неподалік. Це може бути щось пов'язане з нашою роботою, хобі чи особистими спогадами, — відповіла одна з фігур, її голос лунав відлунням у тиші. Діти зрозуміли, що це завдання вимагатиме від них неабиякої сміливості та кмітливості. Вони вирішили розділитися на групи, щоб швидше обшукати будинок і його околиці.

— Добре, — сказала Дафна, намагаючись додати впевненості всім іншим. — Ми знайдемо ці речі. Але будьте обережні та завжди залишайтеся на зв'язку. Якщо щось станеться, кричіть.Джек, Дафна і Ліза об'єдналися в одну групу і почали обшукувати верхній поверх будинку, де могли зберігатися старовинні речі. Інші діти розійшлися по різних кімнатах, перевіряючи кожен куточок на наявність схованих скарбів.

Пошуки тривали кілька годин, і діти вже почали втрачати надію, коли Ліза раптом натрапила на стару книгу, заховану під підлогою. Її сторінки були пожовтілими від часу, а обкладинка мала дивні символи, про які ніхто з них не чув.

— Подивіться на це! — вигукнула Ліза, показуючи книгу Джеку та Дафні. — Можливо, це частина однієї з душ? Вони обережно відкрили книгу і побачили, що вона містить записи про різні події в містечку, включаючи імена людей, які могли бути тими самими душами, що зараз перебувають у дзеркалі.

— Можливо, це саме те, що ми шукаємо, — припустила Дафна, розглядаючи книгу. — Можливо, ці записи містять підказки про те, де шукати інші предмети.

Знайшовши книгу, діти зрозуміли, що вони на вірному шляху. Їхній пошук тепер мав конкретний напрямок. Вони вирішили об'єднати зусилля і продовжити пошуки, розгадуючи таємниці, які залишила після себе відьма.В міру того, як вони продовжували свої розшуки, діти відчували, як містика і магія Геловіну переплітаються з реальністю.Так тож вони знали що в них часу до півночі, хоча зараз було тільки  6 годин вечора їм треба поквапитися  на доки магія  геловіну  не зникла разом з нею і шанс на порятунок для цих душ .Діти зібралися навколо книги, уважно вивчаючи кожну сторінку. Вони зрозуміли, що записи містили деталі про життя мешканців містечка, які могли бути застряглими душами. Імена, дати й події перепліталися, утворюючи складний візерунок, що тепер мав привести їх до звільнення духів.

— Подивіться, тут є ім'я — Мартін Грін, — сказала Дафна, вказуючи на записи. — Він був шевцем у містечку. Можливо, його особистий предмет ще тут, в будинку.

Джек задумався і запропонував: — Якщо він був шевцем, то, можливо, нам потрібно шукати щось пов'язане з його ремеслом. Наприклад , старий інструмент або частину взуття, яку він міг залишити.

Діти вирішили перевірити підвал, адже це могло бути найкращим місцем для зберігання старих ремісничих речей. Вони обережно спустилися нижче, освітлюючи собі шлях ліхтариками. Підвал був заповнений пилом і павутинням, а старі дерев'яні полиці вишикувалися вздовж стін, під ними ховалися коробки і ящики з невідомим вмістом.

Вони почали розсувати коробки, шукаючи щось, що могло б належати Мартіну Гріну. Врешті, Джек натрапив на стару шкіряну сумку, яка була захована за декількома ящиками. Відкривши її, він знайшов набір старовинних інструментів для роботи зі шкірою і маленький, ретельно зшитий черевик.

— Це може бути те, що ми шукаємо, — сказав він, показуючи знахідку друзям.

Дафна кивнула, розглядаючи черевик. — Можливо, це був один з його останніх виробів. Ми повинні повернути це дзеркалу.

Діти поспішили назад до кімнати з дзеркалом, де фігури все ще чекали на них. Вони обережно поклали черевик перед дзеркалом і відступили, спостерігаючи за тим, що відбудеться. Дзеркало засвітилося яскравіше, і одна з фігур почала поступово зникати, залишаючи по собі легкий подих вітру.

— Дякуємо… — пролунав голос, перш ніж він остаточно розчинився в повітрі.

Це дало дітям надію і впевненість у своїх силах. Вони знали, що тепер у них є шанс звільнити всіх застряглих душ. Залишалося знайти інші предмети, і вони були сповнені рішучості завершити цю справу до півночі.

Кожна нова знахідка наближала їх до мети. Вони знайшли старе перо, що належало вчителю, музичний інструмент, який був важливий для одного з місцевих музикантів, і ще декілька речей, що мали значення для духів. Кожен предмет, повернутий до дзеркала, зменшував кількість фігур, що спостерігали за ними.

Нарешті, коли місяць піднявся високо на небі, діти завершили свою місію. Останній предмет — маленька порцелянова лялька — був повернутий, і всі фігури зникли, залишивши дзеркало чистим та прозорим.