Анні Ксандр - Доля зовсім близько, Анні Ксандр

Наталя мотнула головою, подивившись на свої пальці. Мимоволі порівняла їх із витонченими пальчиками Коронації з охайним манікюром і одразу ж заховала свої долоні під стіл.

— Ти не розумієш… — мовила дівчина, знічено подивившись на нову знайому. — Я мушу дбати про маму. Вона присвятила мені всі свої кращі роки, але потім знемогла і…

— …і ти вважаєш, що, жертвуючи своїми мріями, ти забезпечиш ваше життя? — Коронація зі співчуттям цокнула язиком і ніжно всміхнулась. — Люба Наталочко, ти навіть не уявляєш, який скарб маєш, але через страх боїшся на нього поглянути…

Дівчина розгублено подивилася на ноутбук і відкритий файл свого твору, проте від вишуканої панянки долинув легкий смішок. Та тендітна долонька закрила кришку ноутбука і Наталя знову поглянула у смарагдові очі.

— Це лише результат, а справжній скарб набагато глибше… — загадково вимовила Коронація, роздивляючись орнамент на светрі Наталі, в центрі якого було серце. — Не віддавай свою долю в чужі руки — сама керуй нею.

— Я не розумію тебе…

— Ти все чудово зрозуміла, дівчинко. Маючи можливість, ти щоразу її відкидаєш… Хіба тобі справді подобається те, що ти робиш, замість того, щоб пишатися тим, хто ти?

— Але я пишаюся тим, що роблю, — заперечила Наталя, чим тільки викликала ще одну посмішку на досконалих губах.

— Ти пишаєшся тим, що пишеш, але не тим, для кого і для чого ти це робиш… — Коронація на декілька секунд замовкла, а потім подивилася по сторонах. — Пиши перед усім для себе, Наталю. Не продавай свій талант тим, хто його не цінує…

З цими словами Коронація граційно підвелася й, зваживши Наталю обнадійливим поглядом, попрямувала до дверей. В котрі саме увійшла Діана, як завжди, розмовляючи з кимось телефоном.