Олександр Гребьонкін - Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін

Особливості

Масштаби відбудовчих робіт були більшими, ніж у будь якій іншій країні Європи. УРСР (як і усьому СРСР) доводилось розраховувати на власні сили, тому, що «холодна війна» робили неможливим використання західної фінансової і технічної допомоги (передусім США). Відбудова ускладнювалася голодом 1946-1947 років. Відбудовувати господарство  УРСР допомагали усі республіки СРСР (наприклад, Дніпрогес допомагали відбудовувати представники 26 національностей СРСР, 120 різних підприємств та організацій СРСР – до 50 тисяч чоловік!)

Проблеми

СРСР був вимушений відмовитися від «плану Маршалла», тому були проблеми з фінансами. Часто не вистачало робочої сили (багато людей загинуло на війні) та фінансів. Спочатку працювали в основному літні люди та молоді жінки, а згодом в республіку повернулися 2,2 млн. демобілізованих солдат. Приїхало й 800 тисяч остарбайтерів (жителів України, вивезених до Німеччини). Не вистачало й кваліфікованих кадрів.

Результати

Відбудова народного господарства відбувалася в умовах патріотичного піднесення народу. П’ятирічний план відбудови було виконано  по основним показникам за 4 роки:

У 1950 році пущено в хід 130 шахт Донбасу, запрацювали 22 доменних і  43 мартенівських печей, почалося освоєння Львівського кам’яно-вугільного басейну; відремонтовано і пущено у хід підприємства «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», Дніпровський комбінат ім. Петровського, інші заводи; відновлено Дніпрогес, ( у 1947 році - гідроелектростанція почала давати струм); відновлено довоєнні потужності Зуївської, Харківської, Львівської, Одеської ТЕС; обсяг промислової збільшився в 4,5 рази і перевищив рівень 1950 року на 15%; започатковані нові галузі: автомобілебудівна, приладобудівна, радіобудівна, краще стали працювати нафтова, лісо обробна галузі; у 1950 році пленум ЦК КП(б) У приймає рішення  про спорудження Каховської ГЕС з великим водосховищем для зрошення посушливих південних таврійських степів; почалося будівництво Південно-Українського каналу.

Недоліки

1. на відміну від країн Західної Європи відбудова України здійснюється з незначним впровадженням нових технологій і матеріалів ( в цьому плані УРСР дещо відстає від Заходу);

2. зміцнювався командно-адміністративний  стиль керівництва економіки;

3. легка і харчова промисловості, сфера охорони здоров’я, освітні заклади не були відбудовані до кінця, їм не приділяли багато уваги.

Загальна оцінка

Процес відбудови за такий короткий термін часу (1946-1950) був справжнім подвигом українського народу. Канадський історик Орест Субтельний писав: «У  галузі будівництва, у 1950 році, Україна стала одною з провідних індустріальних країн Європи. Чавуну вона виробляла більше на душу населення, ніж Великобританія, Західна Німеччина, Франція, а вугілля – на рівні Західної Німеччини».

3. Стан сільського господарства і голод 1946-1947 років

Занепад сільського життя і колгоспів

Після війни колгоспи були розвалені, МТС спалені, шляхи знищені. Поля заблоковані мінами, засипані снарядами і патронами, поросли бур’яном. Знищено, спалено багато хат,  крамниць. Фашисти винищили навіть домашню худобу. У тяжкий післявоєнний час великих прорахунків допустився й уряд. В сільському господарстві не впроваджувалося нічого прогресивного, виділялося замало коштів для відновлення колгоспів, не піклувалися про матеріальний стан жителів села. У той же час уряд ставив великі завдання перед колгоспами: збільшити врожайність і хлібозаготівлю, розширити посівні площі.

Голод 1946-1947 років

У 1946-1947 роках Україну і деякі інші райони СРСР охопив страшний голод.

Його причинами були:

сильна засуха, яка охопила 16 областей України весною-літом 1946 року ( у цей період не було дощів, зимові та ярові посіви загинули); завищений план хлібозаготівель з боку держави (наприклад, потрібно було здати державі 400 млн. пудів зерна, а на Україні було зібрано лише 200 млн. пудів); загальна зруйнованість війною колгоспів і підсобних господарств; незначні капіталовкладення у с/г з боку держави, які складали лише 7-9% від потрібної суми.

В результаті у 1946-1947 роках голодувало близько 3 млн. чоловік. Керівництво країни мало піклувалося голодуючими, продовжуючи вивозити хліб за кордон, як гуманітарну допомогу Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Східній Німеччині.