Bogdana reider - Чарівний Фломастер, Bogdana reider

— Фломастер може допомогти вам у багатьох речах, але ви повинні бути обережними. Кожне ваше малювання має наслідки, і ви повинні бути готові до них.

— Що ми можемо зробити з цим фломастером? — запитав Назар.

— Ви можете створити дивовижні речі, — відповів Майстер Фабіан. — Але також можете відкрити двері до світів, про які навіть не мріяли. Я можу навчити вас деяким основам, якщо хочете.

Оленка та Назар кивнули, захоплені можливістю навчатися у справжнього чарівника.

— Тоді добре чекаю вас завтра у себе 

— А як ми потрапимо до вас ?

— Просто нарисуйте двері з номером 16

— Може розкажемо Дімі  .Діма був братом близнюком Назара .Старший за Назара на декілька хвилин, а за Олю на три роки .Але на відміну від брата і сестри він не вірив у два і був надто серйозним  для своїх 13 років.

— Якщо хочете, розкажіть, але будьте обачні, — порадив Майстер Фабіан. — Деякі люди можуть не зрозуміти або навіть злякатися магії.

Назар та Оленка кивнули, розуміючи важливість обережності. Вони попрощалися з Майстром Фабіаном і продовжили свій шлях до машини. Дорогою вони не переставали обговорювати дивовижний фломастер і те, що сталося

— Ти думаєш, Діма повірить нам? — запитала Оленка, коли вони вже підходили до машини.

 

— Не знаю, але спробувати варто, — відповів Назар. — Він наш брат, і, можливо, якщо побачить фломастер у дії, змінить свою думку.

 

Коли вони повернулися додому, Діма сидів у своїй кімнаті, занурений у книгу. Назар постукав у двері.

 

— Дімо, можна зайти? — запитав він.

 

— Звісно, що трапилося? — відповів Діма, не відриваючи погляду від книги.

 

— Ми знайшли дещо дивовижне в лісі, — почав Назар, дістаючи фломастер. — Це не просто фломастер, він магічний. Ми зустріли чарівника, і він розповів нам, що цей фломастер може оживляти те, що ми малюємо.

 

Діма підняв очі від книги та скривився.

 

— Ви серйозно? Магічний фломастер? Це якась гра?

 

— Ні, ми говоримо правду! — втрутилася Оленка, показуючи квітку, яку вони намалювали і яка тепер росла у вазоні на їхньому столі. — Ось, подивись сам!

 

Діма підійшов ближче та уважно оглянув квітку. Вона виглядала абсолютно реальною, але він все ще сумнівався.

 

— Добре, покажіть, як це працює, — сказав він, все ще скептично налаштований.

 

Назар взяв фломастер і почав малювати маленького метелика на аркуші паперу. Як тільки він закінчив, метелик ожив і злетів у повітря, кружляючи навколо кімнати.

 

Діма стояв з відкритим ротом, не вірячи своїм очам.

 

— Це... неймовірно, — прошепотів він. — Я не знаю, що сказати.

 

— Тепер ти розумієш, чому ми так захоплені? — запитала Оленка.

 

— Так, але що ми будемо робити далі? — запитав Діма, все ще вражений.

 

— Завтра ми маємо зустрітися з Майстром Фабіаном, — сказав Назар. — Він хоче навчити нас основ магії. Можеш піти з нами, якщо хочеш.

 

Діма подумав на мить і кивнув.

— Гаразд, піду з вами. Може, це буде цікаво.

 

Наступного ранку троє дітей зібралися у своїй кімнаті з фломастером в руці. Назар намалював двері з номером 16 на великому аркуші паперу. Як тільки малюнок був завершений, двері ожили та відкрилися, показуючи шлях до нових пригод.

 

— Готові? — запитав Назар, дивлячись на брата і сестру.

 

— Готові, — відповіли вони в один голос, і троє дітей  пройшли через магічні двері, прямуючи назустріч своєму новому наставнику і відкриттям.

За дверима опинилася ціла магічна школа Діма визирнув на всякий випадок за двері  по ту сторону була его кімната 

 

Майстер Фабіан зустрів дітей у просторому залі, заповненому книгами, старовинними артефактами та різно кольоровими кристалами, що світилися м'яким світлом. Він усміхнувся, бачачи, що тепер їх троє.

— Ласкаво просимо до моєї школи, — привітав він їх. — Рад, що ви вирішили прийти всі разом.

 

— Це неймовірно! — сказав Діма, озираючись навколо з широко відкритими очима. — Я ніколи не бачив нічого подібного.

 

— Тут ви навчитеся багатьом речам, — продовжив Майстер Фабіан. — Але перш за все, вам потрібно зрозуміти, що магія — це не просто розвага. Вона вимагає відповідальності й розуміння.

 

— Ми готові вчитися, — сказав Назар, дивлячись на Майстра з рішучістю.

 

— Тоді почнемо з основ, — відповів Майстер Фабіан, жестом запрошуючи дітей до столу, покритого різними предметами. — Кожен з вас повинен відчути магію по-своєму. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти, які ваші природні таланти.

 

Він показав на три різні кристали, кожен з яких світився своїм кольором: синій, зелений і червоний.

 

— Візьміть кожен по одному кристалу і спробуйте зосередитися на ньому. Відчуйте його енергію і дайте їй заповнити вас.

 

Оленка взяла синій кристал, Назар — зелений, а Діма — червоний. Вони закрили очі та зосередилися, намагаючись відчути енергію, що виходила з кристалів. Раптом кристали почали світитися яскравіше, і кожен з дітей відчув хвилю тепла, що проходила через їхні тіла.

 

— Добре, — сказав Майстер Фабіан, коли вони відкрили очі. — Тепер спробуйте використати цю енергію для створення чогось простого.

 

Оленка, тримаючи синій кристал, зосередилася та уявила маленьку пташку. Її руки почали світитися, і раптом перед нею з'явилася маленька синя пташка, яка весело защебетала.

 

Назар, тримаючи зелений кристал, уявив квітку, що розпускається. Його руки також засяяли, і на столі виросла прекрасна зелена квітка.

 

Діма, тримаючи червоний кристал, уявив полум'я, що горить у каміні. Його руки спалахнули червоним світлом, і перед ним з'явився маленький вогник, що м'яко палав.