Євгеній Шульженко - Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко

День 1

Розпочався звичайний весняний день. Сонце ліниво піднялось над горизонтом та освітило все навколо своїми теплими променями. На вулиці тиша, лише чутно як вітер гойдає фруктові дерева, що так і хочуть залізти у вікна чи балкони. Ні людей, ні машин. Лише пес пробіг через дорогу та побачивши кота, погнався за ним, роздираючи тишу своїм гавканням.

            З самого ранку, скинувши ковдру, прокинулась дівчина десяти років. Не висока, худенька. Позіхнувши, розвела в сторону руки. Як завжди, заціпила картину, яку сама малювала в дитинстві. Та впала та підняла гуркоту. Мілана завмерла та нахилившись, подивилась на ліжко батьків. Мама й тато спали далі, ніяк не відреагувавши на шум.

            Піднявши картину, повісила на місце. Сіла та знову позіхнула. Темне хвилясте волосся, що зазвичай закривало плечі, стирчало в різні сторони. Ох, як не хотілось знову розчісуватись, та мама буде сваритись. Мілана зморщила свій носик, покритий ластовинням та швидко піднялась, схопивши улюблений планшет. Не забула про навушники та телефон.

            Дівчина тихенько підійшла до батьків, перевірила чи сплять, та вискочила у вітальню. Мілана обожнювала прокидатись у вихідні спозаранку, щоб спокійно посидіти та подивитись улюблені канали з блогерами та популярними оглядами подій, та багато іншого. Батьки завжди сварились, що вона довго сидить в інтернеті. Але не сьогодні, поки вони сплять.

            Дівчина тихо зачинила двері, заскочила на диван та вкрилась ковдрою. Вітальня була не велика, але привітна. Зліва світлі шафи до стелі. Посередині телевізор, підвішений до стіни. Під ним широка тумба, з акваріумом та пуфиком для кішки. З іншої сторони той самий диван, невеликий підвісний стіл та вихід до коридору та кухні. Напроти дверей зі спальні вихід на балкон, з якого проміння намагалось проникнути в кімнату, та дерева розпустили своє широке зелене листя, заважаючи сонцю. Все разом дівчині давало відчуття спокою та затишку.

            Саме коли Мілана вже вмостилась та включила планшет, підняла очі та побачила кішку, що спала на пуфику. Важко зітхнула. Але як же не погладити кицю з самого ранку? Вона підскочила та одним стрибком досягла  Аліши. Впала на коліна та почала ретельно вигладжувати кішку. Висловуха одинадцятирічна кішка сірого кольору була об’єктом обожнювання Мілани.

- Ти мій щурик, - завжди шуткувала Мілана, - будемо з тобою зараз дивитись якийсь цікавий огляд нових іграшок, - вона встала та взяла Алішу на руки.

Зазвичай, кішка починала нявчати та вириватись, інколи й кігтями могла заціпити. Та цього разу, Аліша спокійно винесла привітання дівчини. Мілана заскочила на диван, поклала біля себе кицю, готуючись схопити її, але на превелике здивування, Аліша не намагалась втекти. Вона смачно позіхнула, вигнувши спинку. Подивилась на Мілану теплим та ніжним поглядом, покрутилась та лягла поряд.

Мілана вже й про планшет з телефоном забула. Це було щось неймовірне – Аліша сама лягла поряд та влаштовує скандалу! Дівчина обережно вкрила себе ковдрою та почала лагідно гладити свою кицю рукою. Почухала за вушком, від чого Аліша лише задоволено підняла морду та замуркотіла у відповідь.

Хвилин через десять, коли Мілана відчула, що вже рука болить, підняла та включила планшет. Увімкнула додаток та почала чекати з’єднання з інтернетом. З’явився темний екран та хрестик. Спробувала ще раз, але нічого не змінилось. Мілана підняла очі до гори та пошукала телефон, що кинула поряд. Увімкнувши телефон, побачила, що мережі немає. Батьки якось казали, що зв’язок в квартирі поганий, та інколи на балконі ловить краще. Обережно піднялась та вийшла на балкон. Зв’язок не з’явився. Дивно.

Дівчина клацнула себе рукою по лобу. Точно! Треба перевірити роутер, це не мобільний зв’язок, тому все має працювати. Підійшовши до тумби під телевізором, заглянула за акваріум. Біла коробочка з синіми лампочками мерехтіла собі, вітаючись з дівчиною. Роутер вимкнула та увімкнула знову. Трохи почекала та перевірила наявність інтернету в телефоні. Без результату.

Мілана тихенько чортихнулась та лишила телефон на тумбі. Як тато прокинеться, треба одразу попросити його перевірити інтернет. Але ще так рано, дівчина хотіла посидіти сама, тим більше, Аліша муркотить поряд. Повернувшись до кішки, знову вкрилась ковдрою та увімкнула улюблену гру.

Не менше ніж через годину, Мілана відклала планшет та позіхнула. Дівчина відігрілась, в ковдрі вже було жарко. Розкрилась та відчула незадоволене буркотіння в животі. Треба підкріпитись.

Зайшовши до кухні, одразу побачила тарілку з улюбленими бутербродами. Нарізаний хліб, запечений з сиром та приправами в духовці. Смакота. Батьки зазвичай влаштовували вечір шкідливої їжі в п’ятницю. Вчора не було виключенням. Мілана, щось заспівавши собі під носа, увімкнула чайник, витягнула чашку та закинула пакетик чаю, дві ложки цукру.

Бутерброди поклала в мікрохвильову піч та розігріла. Засвистів чайник, швидко залила окріп в чашку. Сніданок подано. Дівчина швидко віднесла все до кімнати, увімкнула гру та почала снідати. Трохи насмітила, трохи розлила чаю. Задоволена проведеним часом, вона віднесла посуд до кухні та подивилась на годинник. Вже майже дев’ята година ранку, скоро потрібно збиратись на туристичний гурток.

Мілана в цей же момент почула будильник тата, відкрила тихо двері та підскочила до ліжка.

- Тато, - пошепки мовила дівчина, - прокидайся, треба збиратись на туризм.

Будильник верещав, але ні тато, ні мама не реагували на шум. Зазвичай, вони починали возитись в ліжку, закривати голову ковдрою, або просто просити Мілану вимкнути будильник та дати трохи часу. Цього разу ніякої реакції. Взагалі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍