Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

ефективне воєнне використання цих гібридів протомолекули

й людини, по суті, нульові. Щойно запустимо цю зброю, ми

створимо другу Венеру, здійснимо геноцид і усунемо будь-які

моральні аргументи проти бомбардування самої Землі

прискореними астероїдами абощо...

— ...так що пробачте за мою лексику, — вела далі Авасарала, —

але хтось обісрався з самого початку. Шкоду глобальній безпеці

буквально неможливо оцінити. Тепер, гадаю, очевидно, що

протомолекулі на Венері відомо про події в системі Юпітера. Є

ймовірність, що тутешні зразки володіють інформацією, отриманою від знищення «Арбогаста». У нас, дуже м’яко

кажучи, серйозні проблеми. І якби це пройшло відповідними

каналами, не опинилися б ми у цьому становищі. А так

я зробила все, на що наразі спроможна, враховуючи ситуацію.

Я створила коаліцію Марса, частин Поясу і законного уряду

Землі, й вона готова вжити заходів. Але Організація Об’єднаних

Націй повинна дистанціюватися від цього плану, а також

негайно ізолювати та знешкодити ту фракцію всередині уряду, котра влізла в це кротяче гівно. Перепрошую, знову ж таки, за

лексику.

— Я надіслала копії доданих до цього повідомлення даних

адміралам Саузеру і Ленікі, а також моїй команді з питань

Венери. Вони, звісно ж, до ваших послуг, якщо я поза зоною

доступу. Хочу попросити вибачення, пане, що ставлю вас у таке

становище, але тут вам доведеться обрати бік. І швидко. Тутешні

події набрали обертів самі собою. Щоб опинитися на

правильному боці історії, варто діяти хутчіше.

«Якщо ще існуватиме історія та її сторони», — подумки

додала. Вони хотіла сказати щось іще, накинути ще аргументів, котрі пробили б шари загрублого дерева, якими обріс мозок

Генерального секретаря. Та сказати більше було нічого, а повторення сказаного зі спрощенням, як у дитячих казочках, звучатиме, мабуть, поблажливо. Вона зупинила запис, вирізала

останні кілька секунд, де у відчаї дивиться у камеру, й відправила з усіма прапорцями про пріоритет та

дипломатичним кодуванням.

Ось, власне, до чого все дійшло. Вся людська цивілізація, все, на що вона спромоглася, — від перших наскельних малюнків до

виповзання з гравітаційного колодязя і несміливого човгання

в передпокої сусідніх зірок — звелося до питання, чи достатньо

міцні яйця в чоловіка, який здобув славу через несправедливе

ув’язнення за хрінові віршики. Чи стане в цього чоловіка духу

усунути Еррінрайта. Корабель змінив курс, смикнувшись під

ногами, мов ліфт, який раптом зісковзнув із рейки. Вона

спробувала підняти спину, але колиска посунулася на шарнірах.

Боже, як вона ненавидить космічні польоти!

— Це спрацює?

Ботанік стояв у дверях. Худий, як тріска, і голова трохи більша, ніж у здорових людей. Не така незграбна будова тіла, як

у поясан, але все одно не сплутаєш із людиною, котра зростала

в повному тяжінні. Стоячи у дверях та шукаючи, чим зайняти

свої руки, він здавався зніяковілим, розгубленим і трохи

відірваним від світу.

— Не знаю, — сказала вона. — Якби я була там, усе сталося б

так, як хочу я. Схопила б декого за мошонку і не відпускала б, поки в моїх словах не помітили слушність. А звідси? Може, так.

Може, ні.

— Але ж ви можете розмовляти будь з ким звідси, чи не так?

— Це не одне й те саме.

Він кивнув і заглибився у себе. Попри різницю в кольорі шкіри

й будові тіла, цей чоловік раптом нагадав їй Майкла-Джона.

У нього була та сама аура перебування за пів кроку назад від

усього. От тільки відчуженість Майкла-Джона межувала

з аутизмом — Праксідайк Менґ, усе-таки, був трохи

зацікавленіший у людях навколо.

— Вони дісталися до Ніколи, — сказав він. — Вони змусили її

сказати ті слова про мене. Про Мей.

— Звісно, змусили. Це їхній почерк. І якби захотіли, то

знайшли б для підтвердження документи і звіти з