Таша Клим - Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим

Глава 46. Людину лікує людина

ЕРІКА

14 квітня 2018 року

У четвер у Вікі був день народження, і сьогодні ми збиралися організувати невеличку вечірку вдома. Список гостей був коротким, тільки близькі, але Рой знову належав до них. Після нашої сварки минуло два місяці, перш ніж я все ж таки змогла його пробачити. Весь цей час дівчатам було так само складно, як і мені. Вікі практично не відходила від мене, виходжуючи немов хворого після автокатастрофи. Джессіка справлялася по-своєму — ночі безперервно пропадала в нічних клубах. Моллі закрилася в собі й була єдиною, хто вів переговори з Роєм. Останній, до речі, оббивав поріг нашого будинку, благаючи мене повернутися. Як ніколи, він засинав мене квітами, які дівчата спочатку навіть викидали. Й ось, майже через два місяці, ми поговорили.

Виявилося, йому було дуже складно без мене, адже я практично весь час тренувалася. Не сперечаюся, коли нас узяла до себе Джейн, ми з Роєм сильно віддалилися один від одного. І в один вечір він просто напився й зірвався. Йому було так само паршиво, як і мені. Поки ми розмовляли, я бачила каяття в його очах. Саме того зимового вечора двадцять п'ятого січня ми вирішили спробувати почати все спочатку. З того дня кількість тренувань не зменшилася, але ми намагалися знаходити час одне для одного. Рой навіть винайняв невелику квартирку, щоб я могла приїжджати до нього пізно ввечері, після чергового виступу.

Сьогоднішнє тренування Джейн скасувала, про що я не сказала Рою, вирішивши зробити сюрприз. Його квартира знаходила у Вествуді, неподалік від Каліфорнійського університету, тому дорога займала близько пів години. Сьогодні була субота, а значить, Рой точно вдома. Нещодавно я прикупила гарний комплект білизни, щоб зробити приємне своєму хлопцеві. Я була в передчутті нашої зустрічі, навіть чомусь трохи хвилювалася, а водій таксі, як на зло, їхав зі швидкістю черепахи. Здавалося, уже й моє серце вискочило, побігши вперед.

Діставшись місця, я простягла таксисту п'ятдесят баксів і вилетіла з машини, не потрудившись забрати решту. Сходами я не йшла, а просто летіла, перестрибуючи через дві, що було не дуже зручно на підборах. Але мені було все одно, адже я поспішала до Роя.

Посмикавши за ручку дверей, щоб перевірити чи не замкнено, я переможно всміхнулася, вкотре подумки ставлячи позначку, нагадати своєму хлопцеві зробити дублікат ключів.

У вітальні було порожньо і я відразу пішла до спальні, будити соню. Але, відчинивши двері, я знову нікого не знайшла, зате почула шум води в душі. Спочатку я подумувала роздягнутися і приєднатися до Роя, але згадавши про придбаний за немаленькі гроші комплект білизни, передумала, вирішивши похвалитися ним там.

«Невелике стриптиз шоу йому точно сподобається», — подумала я, з грайливою усмішкою прямуючи до ванної кімнати.

Якоїсь миті мені здалося, що за шумом води чути стогін, але я переконала себе, що це, напевно, позіхання. Як же я помилялася!

Увійшовши у ванну, я завмерла, а потім відчула, як за секунду внутрішньо померла. До прозорих дверей душової кабіни притискалася абсолютно гола блондинка, з якою займався сексом мій Рой. То був він, без сумніву. Складно сплутати, коли бачиш обличчя.

— Чорт, Соф, яка ти ненаситна, — простогнав він і моє серце перестало битися.

Почувши ім'я, я болісно ахнула. Очі широко розкрилися, а з рук випала коробка з пончиками, саме з тими, що Рой так любив. Не сказавши нічого, я розвернулася і спокійно вийшла спочатку з ванної, потім із його кімнати, а далі і з квартири. Поки я спускалася на перший поверх, жодна сльоза не впала з моїх очей. І тільки коли я сіла в таксі, яке не встигло поїхати, чекаючи на чергове замовлення, емоції вирвалися на волю.

Вечірка того дня так і не відбулася, а моє розбите серце поклялося більше ніколи й нікому не довіряти! Ніколи! Нікому!

***

Стоячи у ванній кімнаті, я не відривала погляду від дзеркала. Здавалося, ніби після цієї відпустки в мені щось змінилося. Я натягнуто усміхнулася своєму відображенню, але зробила лише гірше і, зрештою, відвернулася. У душі була порожнеча, яку я намагалася заповнити, та спогади не давали цього зробити. Адже душевна рана набагато гірша за фізичну, оскільки ти не знаєш, якими ліками її лікувати. Хоча ні, я знала. Мені міг допомогти час.

— Багато часу, — вголос промовила я.

З того часу, як ми почали співпрацювати з Джейн, я закинула ранкові пробіжки, бо навантаження вистачало на щоденних тренуваннях. Тепер же я стояла перед дзеркалом із зібраним у хвіст волоссям у лосинах, майці та кросівках.

Взявши з тумбочки плеєр, я засунула навушники у вуха і вирушила на пробіжку. Виставивши звук майже на максимум, я слухала контральт Етти Джеймс, яка сумно співала про те, що краще б вона осліпила, ніж бачила коханого з іншою. Говорять, коли погано, треба слухати веселу музику. Але я думаю, що той, хто це сказав, ніколи не переживав душевного болю. Повернувшись із відпустки, я віддавала перевагу меланхолійним пісням, які повністю відповідали моєму настрою і внутрішньому стану.

Вийшовши на вулицю, я відчула приємну прохолоду. Була лише п'ята година ранку, і сонце ще не встигло зігріти своїм теплом Лос-Анджелес. Поки місто спало солодким сном, додивляючись напевно приємні сни, я бігла. Сама того не помічаючи, я поступово прискорювалася, ніби це могло допомогти втекти від усіх проблем.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍