Пол Остер - 4 3 2 1, Пол Остер

в команді рівня А на короткий сезон «Іволг» у лізі Нью-Йорк-Пенн. Хлопець за літо спромігся виступити у двадцяти семи іграх (і вибити.291), допоки призовна комісія викликала його на медогляд, і ніяке студентське відтермінування не вберегло його від служби рідній країні негайно, а не по чотирьох роках після негайно, його забрали до Армії Сполучених Штатів у середині вересня, і він тепер завершував основну військову підготовку у Форт Дікс. Фергюсон молив Бога за те, щоб Боббі скерували на якусь нескладну службу в Західній Німеччині, де його вдягнуть у форму бейсболіста й дозволять грати в м’яча наступні два роки у ролі виконання його патріотичного обов’язку, оскільки думка про те, як малюк Боббі Джордж чвалає джунглями В’єтнаму з гвинтівкою за спиною, була немислимою для Фергюсона, і він відганяв її геть від себе.

Скільки ж триватиме ця війна?

Лорка, розстріляний фашистськими «бригадами смерті» у тридцятивосьмирічному віці. Аполлінер, у тому ж віці померлий від грипу «іспанка» за сорок вісім годин до закінчення Першої світової війни. Деснос, загиблий у сорок чотири від тифу в Терезієнштадті за лічені дні потому, як табір був звільнений.

Фергюсон заснув, і йому снилося, наче йому сниться, що він помер.

Коли наступного ранку о сьомій годині електроенергію ввімкнули, він причвалав назад до себе в кімнату на десятому поверсі, стягнув з себе вологий одяг і простояв під душем п’ятнадцять хвилин.

Напередодні двадцятидвохрічний Роджер Аллен Лапорт облив свій одяг бензином і підпалив перед бібліотекою Дага Гаммаршельда в ООН. З опіками другого й третього ступеня, що покрили більше дев’яноста відсотків тіла, «швидка» відвезла його до лікарні Белв’ю, досі в свідомості й здатного говорити. Останніми його словами стали такі: Я робітник католицького віросповідання. Я проти війни, всіх війн. Я здійснив це як релігійний акт.

Помер він незабаром потому, як увімкнули електрику.

Гуманітарні науки, перший курс (обов’язкові дисципліни): Осінній семестр: Гомер, Есхіл, Еврипід, Арістофан, Геродот, Фукідід, Платно («Бенкет»), Арістотель («Естетика»), Вергілій, Овідій. Весняний семестр: різні книги Старого й Нового Заповітів, Августин («Сповідь»), Данте, Рабле, Монтень, Сервантес, Шекспір, Мільтон, Спіноза («Етика»), Мольєр, Свіфт, Достоєвський.

СЦ (Сучасна цивілізація – обов’язково), перший курс. Осінній семестр: Платон («Симпозіум»), Арістотель («Нікомахова етика», «Політика»), Августин («Про город Божий»), Макіавеллі, Декарт, Гоббс, Локк. Весняний семестр: Юм, Руссо, Адам Сміт, Кант, Гегель, Мілль, Маркс, Дарвін, Фур’є, Ніцше, Фрейд.

Літературознавство. Осінній семестр (замість обов’язкового Курсу письма для першого курсу, оскільки Фергюсон отримав належний бал на іспиті П. Т.): семінар, присвячений вивченню однієї книги – «Тристрама Шенді». Сучасний роман. Весняний семестр: двомовний семінар по літературі, що читається поперемінно англійською та французькою мовами, – Дікенс, Стендаль, Джордж Еліот, Флобер, Генрі Джемс, Пруст, Джойс.

Французька поезія. Осінній семестр – Дев’ятнадцяте століття: Ламартін, Віньї, Гюго, Нерваль, Мюссе, Готьє, Бодлер, Маларме, Верлен, Курб’є, Лотреамон, Рембо, Лафорг. Весняний семестр – Двадцяте століття: Пегі, Клодель, Валері, Аполлінер, Жакоб, Фарг, Ларбо, Сандрар, Перс, Реверді, Бретон, Арагон, Деснос, Понж, Мішо.

Незабаром до нього прийшло розуміння, що є найкращим у Колумбії – курси, викладачі й однокурсники. Списки літератури були прекрасні, класи – невеличкі, і проводили їх штатні професори, котрим було вельми цікаво й приємно навчати студентів, а його однокурсники виявилися розумними, добряче підготовленими і не боялися відповідати на заняттях. Фергюсон говорив небагато, проте вбирав у себе все, що обговорювалося на тих одно- й двогодинних семінарах, відчуваючи, що знайшов притулок в якомусь інтелектуальному раю, а оскільки він швидко зрозумів, що, попри численні книги, прочитані ним за останні десять-дванадцять років, він і далі не знає майже нічого, а тому старанно читав усі задані тексти, по кількасот сторінок на тиждень, а іноді більше тисячі, час від часу спотикаючись, та хоча би прогортав ті книги й вірші, що йому не піддавалися («Міддлмарч», «Місто Боже» та нудну помпезність Пегі, Клоделя й Перса), а часом виконував навіть більше, ніж від нього вимагалося (перечитав усього «Дон Кіхота», коли задавали читати вибране, що становило лише половину всієї книги, – та як він міг відмовитися прочитати цілком цю найкращу й наймогутнішу з усіх книг?). Через два тижні після початку осіннього семестру з Ньюарку прибули його батьки та повели його та Емі вечеряти в «Зелене дерево», недорогий угорський ресторан на Амстердам-авеню, що дуже сподобався Фергюсонові, який назвав його «Місто Ням», і коли він там завів мову про те, як йому подобаються курси і як його вражає той факт, що тепер основна робота в його житті – читати й писати про книги (!), мати розповіла йому історію про її власну велику пригоду в період до його народження, а вона була вимушена увесь час проводити в ліжку, і робити їй було цілковито нічого, лише читати всі поспіль чудові книги, рекомендовані їй Мілдред, десятки творів, котрі Стенлі брав для неї в бібліотеці і про котрі вона думає й досі, багато з них по стількох роках свіжі в її пам’яті, а оскільки Фергюсон не міг пригадати, щоб бачив її в процесі читання чого-небудь, окрім небагатьох трилерів і ще якихось книг з мистецтва й фотографії, його зворушив образ молодої, вагітної матері, що лежить увесь день самотою в їхній першій ньюаркській квартирі, і романи прилаштовані довкола її живота, що все збільшується, горбика під шкірою, що було нічим іншим, як ним самим, ще ненародженим, і так, мовила його мати, тепло посміхнувшись при думці про тих давно минулих часах: Як ти міг не любити книги – після усіх тих книг, що їх я прочитала, поки була вагітна тобою?

Фергюсон розсміявся.

Не смійся, Арчі, сказав його батько. Біологи називають це осмосом.

Або метемпсихозом, додала Емі.

Фергюсонова мати збентежилася. Психоз? запитала вона. Про що ми говоримо?

Переселення душ, пояснив Фергюсон.

Так, звичайно ж, мовила мати. Саме це я й намагаюся сказати тобі. Моя душа – це твоя душа, Арчі. І завше нею буде, навіть потому, як зникне моє тіло.

Навіть не кажи про це, сказав Фергюсон. Я вже порозмовляв з хлопцями, тими, що нагорі, та домовився, і вони дали мені слово, що ти житимеш вічно.

Добрі заняття, добрі вчителі, добрі однокурсники, проте не всі аспекти перебування в Колумбії тішили Фергюсона, і поміж тим, що йому не подобалося, були її суворі претензії до Ліги плюща, її ретроградні правила й жорсткі протоколи поведінки, її недостатній інтерес до добробуту студентів. Уся влада зосередилася в руках адміністрації, і студента могли виключити з коледжу будь-якої миті – без належних процедур чи незалежної комісії, котрі мали б стежити за проблемами дисципліни, і їм