Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
121
Підсумкове інтерв’ю в’язня.
122
Опитувальник в’язня після експерименту.
123
Підсумкове інтерв’ю в’язня.
124
Алюзія на розділ з книжки Льюїса Керрола «Аліса в Країні чудес», в якому Аліса зустрічає Капелюшника на подвір’ї Шаленого зайця, де персонажі цілими днями п’ють чай. Капелюшник розповідає Алісі, що для нього час назавжди зупинився о 6-й годині вечора, саме під час чаювання. Таку кару він отримав за необачне виконання на святі Чирвової королеви пісні про «вбивство часу».—Прим. ред.
125
Посилання на популярну на початку 1970-х років пісню Едді Флойда «Каліфорнійська дівчина» (англ. «California Girl»)—зізнання в довічному коханні дівчині, яка уособлює собою втілення «американської мрії».
126
«У порту» (англ. «On the waterfront»)—американська драма Еліа Казана 1954 року про корупцію у профспілках портових вантажників.—Прим. ред.
127
Тактику голодування як політичне знаряддя досліджувала історик і політолог Шейла Говард. Вона відкрила, що першим її використав Теренс МакСуїні, член парламенту і мер міста Корк. Добиваючись визнання статусу політичного в’язня, він помер унаслідок добровільного голодування. Джеррі Адамс, лідер партії Шинн Фейн, в передмові до книжки Боббі Сендса зазначає, що МакСуїні безпосередньо надихнув Махатма Ганді (інформація про книжку наприкінці примітки). Упродовж 1976-1981 років було багато випадків добровільного голодування серед ірландських політичних в’язнів, останнє з яких стало найвідомішим, бо в його результаті померло 10 голодувальників, серед них 7 членів ІРА, зокрема один із її лідерів—Боббі Сендс, та 3 члени ІНВА (Ірландської національно-визвольної армії). В’язні ІРА/ІНВА оголосили голодування в тюрмі Лонґ-Кеш (знаної як «Мейз») на південь від Белфаста. Серед інших форм непокори впродовж голодування був також «ковдряний протест»: в’язні відмовилися носити тюремну уніформу, бо та символізувала статус кримінального злочинця, і натомість загорталися у ковдри, щоб зігрітися під час голодування.
Перебуваючи у в’язниці, Боббі Сендс написав серію натхнених поем й інших творів. Вони принесли йому міжнародну підтримку серед окупованих народів, особливо в Ірані та Палестині, на Близькому Сході. І так само, в ірланському місті Деррі чи в околицях Белфаста, де мешкають переважно католики/націоналісти/республіканці, в багатьох домівках поряд з ірландським прапором можна побачити палестинський.
Див.: Sheila Howard, Britain and Ireland 1914-1923. Dublin: Gill and Macmillan, 1983; Gerry Adams, Foreword to Bobby Sands Writings from Prison. Cork: Mercier Press, 1997; та Michael Von Tangen Page, Prisons, Peace, and Terrorism: Penal Policy in the Reduction of Political Violence in Northern Ireland, Italy, and the Spanish Basque Country, 1968-1997. New York: St. Martin’s Press, 1998.
128
Підсумкове інтерв’ю в’язня.
129
Підсумкове інтерв’ю в’язня, також джерело наступної розгорнутої відповіді.
130
Ретроспективний щоденник охоронця.
131
Ретроспективний щоденник в’язня.
132
Опитування в’язня після експерименту.
133
Ретроспективний щоденник в’язня.
134
Цю розширену, а також наступну цитати запозичено з ессе, який написали ми разом з Кристиною Маслач і Крейґом Гейні: Р. G. Zimbardo, С. Maslach, С. Haney, «Reflections on the Stanford Prison Experiment: Genesis, Transformations, Consequences» y: Obedience to Authority: Current Perspectives on the Milgram Paradigm, ed. T. Blass. Mahwah, NJ: Erlbaum, 1999.—crop. 193-237. Цитати взяті зі сторінок 214-216.
135
Там само, стор. 216-217.
136
Бруно Беттельхайм повідомляє про схоже явище серед ув’язнених у концентраційному таборі нацистів, куди його інтернували ще на перших стадіях Голокосту,—до того, як концентраційні табори стали таборами смерті. Він розповідає, як деякі ув’язнені відмовилися від спроб вижити і ставали схожими до зомбі. Його зворушливий опис виживання і піддавання в жахливих умовах варто долучити в повному обсязі. Це частина з його ессе «Власники свого обличчя» з книжки: Surviving and Other Essays. NewYork: Alfred A. Knopf, 1979: «Моє прочитання вірша Пауля Целана сформувалося під впливом власного досвіду в таборах, де я спостерігав за іншими й самим собою: навіть найгірше грубе поводження з боку СС не могло погасити жагу до життя, тобто бажання людини й надалі підтримувати почуття власної гідності.
Тоді знущання може навіть посилити рішення не дозволити смертельному ворогові знищити власне бажання вижити і залишатися вірним самому собі настільки, наскільки це можливо в певних умовах. У такій людині дії СС збуджували нестямну лють, що давало ще сильніше відчуття життя. Воно змушувало таку людину до більшої жаги життя, щоб мати змогу одного дня знищити ворога.
...Усе це діяло лише до певного моменту. Якщо не існувало ніяких або майже ніяких вказівок, що хтось чи світ загалом переймається долею в’язня, його здатність надавати позитивні значення знакам від зовнішнього світу зрештою зникала, і така особа відчувала себе покинутою,—зазвичай з катастрофічними наслідками для її волі і здатності вижити. Лише явна демонстрація, що людину не покинуто,—але СС докладали зусиль, щоб такі нагоди траплялися дуже рідко, а в таборах смерті взагалі ніколи,—відновлювала надію (хоча б на мить!) навіть тим, хто за великим рахунком уже її втратив. Але досягнувши граничного стану депресії й розпаду, перетворившись на ходячі трупи, бо їх покинула жага життя, так звані «бусурмани» не могли вже повірити, що про них ще хтось пам’ятає» (стор. 105-106).
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло», після закриття браузера.
