Юлія Феліз - Ти мене не знаєш, Юлія Феліз

— Вона чудово катається, — хвалить мене Богдан. Він погладжує кісточки на моїх зап’ястях. — Навіть навчила мене кільком трюкам.

— До універу на роликах швидше і чудово тренує ноги.

— Це круто! — захоплено скрикує Карина. — Навчиш нас?

— Я пас, — кривить губи Лана. — Що за дурня? І в короткій спідниці кататися незручно. До речі, хочеш покажу, що я купила?

Подруги нарешті забувають про моє нове хобі і і починаємо патрати пакунки і діставати на світ божий світшоти, сукні і аксесуари, які купили дівчата. Народ навколо витріщається на нас, але хвилює це тільки мене. Лана з Кариною не звертають уваги на цікавих. Така увага їм навіть приємна. Подруги в своїй стихії.

— Богдане, як тобі ця сукня? — муркоче Лана і торкається плеча Богдана.— А до нього ще отака білизна.

Богдан оцінюючим поглядом ковзає по кружевному комплекту ніжно-рожевого кольору, а я кліпаю віями, не розуміючи, що тут відбувається.

— Мені більше подобається чорний, — врешті вимовляє Богдан. Ні в його погляді, ні в голосі немає збентеження чи незручності. А я дивлюся на Богдана, намагаючись вловити його настрій. Йому сподобалося? 

— Щось не так? — шепоче Богдан, зустрічаючи мій пильний погляд.

– Е-е-е… Ні, – мотаю головою.

— Коваль, ми в “Хвильовий” збиралися ти з нами? — Кот зіскочив з парапета і підійшов до нас. Він, на відміну від Богдана, не брав в участі в “демонстрації модного одягу”.

— Я не проти. 

Кот підхоплює пакети і компанія направляється до виходу. Я намагаюся зрозуміти, що відбувається. Чому Лана так поводиться? У школі вони ніколи не спілкувалися близько. Максимум могли перекинутися парою фраз на переві. Тоді що ж це? Ланин план? Вона хоче сподобатися Богдану? Щоби що?

Мені це не подобається. Зовсім не подобається. У глибині душі звучить тривожний дзвінок. Почуваюся так, ніби мені за шиворот кинули жменю снігу.

Коли ми вже сідали в таксі, мені зателефонувала мама.

— Де тебе носить, — пролунав у слухавці її незадоволений голос, — ти забула про бабусин день народження?

Я ніколи, мабуть, ще так не раділа маминому дзвінку. Не хочу весь вечір спостерігати, як Лана буде випробовувати силу своїх чарів на Ковалі. Запихаю телефон в сумку і вискакую з машини.

— Ти куди? — кричить Карина з переднього сидіння авто.

— Я геть забула. Мені додому треба. Гарно вам повеселитися! — з награною веселістю в голосі попрощалася я і побігла до метро.