Горобчик-Кім, Нора Нойс - Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс

    І ось вже  три дні, як я  обживаюся у будинку мами. Зробивши косметичний ремонт по максимуму зберігши все на містах,   що   переїхавши  до її будинку все нагадувало про неї. Весь  час   Любомир був поряд.  
- Ходімо. – потяг мене за руку до дверей одного вечора Любомир. 
- Куди? 
- Це сюрприз.- мене потягли до актового залу де зібралася вся зграя. Я очам не могла повірити і перша думка:  Мене виганяють. 
- Я радий всім повідомити, що додому нарешті повернулася моя плимінниця. Ви всі знаєте Мартіну, але не всі знають, що вона дочка Кари і моя плимінниця. Я довго не збирав вас щоб це повідомити, бо давав час Мартіні все обдумати. Але я більше не бачу в цьому сенсу. Я хочу оголосити, що тепер Мартіна частина нашої зграї. В знак згоди всі почали вити. А я не вірила в те що мене так просто прийняли в зграю, без умов чи вигоди, а просто так надали будинок і захист для мене і моєї майбутньої дитини. Ми святкували аж до ранку і проводив додому мене знову Любомир. 
- Що плануєш робити завтра? 
- Не знаю. Ремонт ми доробили. Тож зайнятися особливо нічим тож піду завтра на збір  громади і попитаю чи можу бути корисна. 
- Сходи, там дівчата тобі допоможуть заодно і ближче познайомитися з усіма.  
- Дякую, що провід далі я сама.- сказала я біля  дверей будинку. 
- На добраніч. -промовив Любомир і швиденько пішов геть наче тікав від когось.  Наступний день був переповнений подій. Я знайомилися з дівчатами зграї, мене знали всі, я майже нікого. Не пускати нових людей до себе і мовчати,  звичка яку я з часом планувала позбутися, ще прогресувала в мені.  
- А це що? 
- Це наше нове захоплення. Ми його щойно почали освоювати. Хочеш з нами?  
- Так. Дуже, який аромат від цих свічок.  
- Ага. Ось, мій улюблений.- протягуе мені якась дівчина імені якої я ще не запам’ятала. 
- Ооо, це меліса. Мені він теж подобається. 
- А ти розрізняє де який аромат?- протягує мені ще  з ароматами  кориці, ваніль,  троянди... 
- Так, я  завжди любила збирати квіти та трави,  а потім сушити. – говорити їм, що мені це доводилося робити через батька, при  згадці  якого в мені прокидатися лють, не хотілося. 
Тоді тобі буде цікаво робити з нами  свічки. – і мене це так захопило, що я не лише активно  допомагала, а й почала продавати їх в інтернеті. До речі з інтернетом мене познайомила Катя. Вона допомогла розібратися у ньому. А новий телефон подарував мій дядько Богдан. Подарунок за всі роки,  що не був поряд зі мною.