Черкащенко Дарія - Вітер., Черкащенко Дарія

Коли хлопець закінчив, усі, хто сидів за столом, вибухнули гучним сміхом, я теж мимоволі посміхався, хоч і не розумів, що саме їх так розсмішило.

- Ой, Шишко, не можу, - сказала Голка, витираючи сльози, що виступили від сміху. - Коли ти вже перестанеш усім травити цю байку?

- Ну а що, цілком правдиво, - усміхнувся капловухий. - Якби ви не іржали вічно, то прокатувало б.  Гаразд, гаразд, - Шишка поблажливо посміхнувся мені. - Не було в мене ніякої білки. Насправді коли я бігав зі Спритним наввипередки, то в самому кінці шляху впав. Проїхавшись трохи на пузі, добряче приклався лобом об той самий фонтан із трьома кіньми. Звісно, у мене одразу ж розпухла величезна шишка.

Усі засміялися повторно. Коли веселощі вщухли, глава злодіїв теж вирішив пояснити:

- Ну, а в мене вже немає прізвиська, Кейс це моє справжнє ім'я. Голові гільдії несолідно ходити з вигаданим ім'ям, хоч воно було цілком собі нічого. - Чоловік усміхнувся.

- А яке? - поцікавився я.

- Шрам, - Кейс погладив найдовший слід від рани на своїй щоці.

Веселий вечір тривав повним ходом. Не маючи досвіду, я все ж примудрився трохи перебрати. Або ж просто ситна їжа і втома робили свою справу і я почав потихеньку засинати просто за столом. Кейс перший помітив мій стан, кивнув Каменю, і вони разом відвели мене в якусь кімнату і поклали в ліжко.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно